Українці йдуть у волонтери, щоб допомогти іншим в складній ситуації / Фото: Григорій Салай
Психолог Сергій Стеблинський розповів про те, що зараз змушує людей йти у волонтери і безкорисливо допомагати іншим.
"Народ завжди групується в моменти напруження. У такі моменти люди перестають бути вузько егоїстичними. Це спостерігається і зараз", – розповідає психолог.
За його словами, атмосфера взаємодопомоги, яка склалася в країні зараз, аналогічна тій, яка була після Чорнобильської катастрофи. "Зараз – більше в силу того, що з'явився інтернет. Інтернет сильно впливає на темп розвитку свідомості людей. Він дуже швидко передає інформацію. Маючи доступ до різної інформації, люди можуть зіставляти дані, тим самим інтелект зростає, сприйняття світу і ситуації стає більш різноманітним. Люди, готові розвиватися, розвиваються швидше", – говорить Сергій Стеблинський.
"Інтернет – як бомба, яка піднімає людство вгору в інформаційному плані. Він капітально вплинув на процес об'єднання українців. Люди переписуються, обмінюються даними. В момент спілкування енергія збільшується. Люди можуть підбурювати або, навпаки, заспокоювати емоції. Збільшилася швидкість передачі інформації, емоцій і вражень. Відповідно змінився темп всіх процесів. Якщо раніше хтось міг місяць їхати, щоб передати інформацію, то зараз все відбувається набагато швидше. Це дало додатковий поштовх для прояву волонтерства", – пояснив психолог.
Волонтери, тобто люди, які безкорисливо допомагали іншим, були в суспільстві завжди. "Наприклад, були земські лікарі, які йшли в народ зі свого забезпеченого оточення, щоб допомогти бідним. Були сестри милосердя, які допомагали пораненим. Це люди, які перш за все мають моральний стрижень всередині. Такий відсоток був в суспільстві завжди. До них приєднується група ситуаційного натхнення. Це люди, які більше схильні соціальному впливу. Ця група більш численна, але коли хвиля спадає, вона йде. А перша група переходить в стаціонарні напрямки, де може займатися допомогою іншим. Зараз якраз йде хвиля, яка піднімає другу групу.
Щоб тримати хвилю, потрібно постійне паливо. Паливо – це розпалювання ситуації. Але постійно діючий подразник зникає з поля сприйняття. Наприклад, в зонах, де йде бомбування, люди в якийсь момент перестають боятися. Людина адаптується, звикає і живе своїм життям. "Пройде певний цикл, і така хвиля спаде", – говорить психолог.