Від пацанки до панянки - Яна Ковальська. Фото: перес-служба
За перемогу, перш за все, над собою в третьому сезоні "Від пацанки до панянки" боролися чотирнадцять дівчат. У кожної – своя життєва драма і недоліки, від яких хотіли б позбутися. Але одного лише бажання часто бувало замало – учасниці спокушалися на провокації викладачів і, таким чином, щотижня залишали Школу панянок. До фіналу дійшли тільки Діна Абу Зейтер, Дар'я Куровська та Яна Ковальська. На думку викладачів, більше всіх змінилася Яна, їй і віддали перемогу.
"За кілька хвилин до оголошення результатів ми продовжували гадати, хто повинен перемогти, – каже заступник директора Школи панянок Андрій Бурлуцький. – "Хотіли бути чесними щодо глядачів і самих себе. Яна прагнула перемогти так само, як і жодна інша учениця ".
Понад три місяці 25-річна кікбоксер із Запоріжжя боролася зі своїми недоліками. Вона кинула палити, поборола тягу до алкоголю і шумних вечірок і, головне, навчилася контролювати свою агресію.
"На перших тижнях Яна поводилася, як сіра миша, ховалася за спинами інших учениць, – згадує Бурлуцький. – Але потім вона спіймала запал і не відпускала його до самого фіналу. Яна не здалася навіть незважаючи на травмовану в останній тиждень ногу, незважаючи на те, що дуже сумувала за донькою ... Це говорить про її силу волі ".
"Я вболівала за Дашу. Але рішення ми з наставниками приймали утрьох, беручи до уваги не власні вподобання, а реальні досягнення учениць за період навчання, – говорить директор Школи панянок Ольга Фреймут. – Яна, можливо, не шоувумен. У Школі поводилася відносно спокійно, без яскравих вибриків. Її історія – розповсюджена... не така драматична, як у Діни та Даші. Але вона – відмінниця. Я пишаюся, що Яна майже без нарікань таки пройшла до фіналу. Вона бачила мету і не зрадила її. Також фіналістка Школи має бути достойним амбасадором наших принципів і по завершенню навчання. Яна змінилася у Школі назавжди – ця робота над собою і подарувала їй перемогу", – говорит Ольга.
Думку про те, що досвід і вміння, якими вони ділилися з ученицями, не забудуться, розділяє і заступник директора Ірина Дюденко.
"Я вірю, що навіть найменше кинуте зерно рано чи пізно проросте, – говорить Дюденко. – Хтось переосмислив все ще в Школі панянок, хтось – після повернення додому, а хтось зрозуміє все через кілька років, перебираючи в пам'яті спогади. Час покаже. Я повторювала дівчатам, що кожна з них самостійно повинна працювати над собою, якщо хоче домогтися успіху", – пояснила Ірина.
Нагадаємо, викладачі Школи панянок охарактеризували своїх учениць.
Також учасниці проекту "Від пацанки до панянки" розповіли про головні поради від викладачів.