Валерій Ананьєв. Фото: Костянтин Ревуцький
Публікація виходить в рамках спільного соціально-просвітницького проекту Українського інституту дослідження екстремізму та сайту "Сегодня" "СТОП ШКІЛЬНИЙ ТЕРРОР!", спрямованого на профілактику і протидію буллінгу в школах.
"Моє знайомство з буллінгом почалося в дитячому садку. Я був маленьким, меншим за інших, тому мені постійно діставалося. І, коли я прийшов до школи, то почав робити те, що робили зі мною в дитсадку. Я постійно показував силу, якщо дехто намагався сказати щось про мій зріст або дражнити, я завжди відповідав жорстко. Тому, за всі роки в школі до мене не причепилося жодного прізвиська. Я не знущався над іншими, тому що мені це подобалося. Я розумів, що мені треба робити щось, щоб домінувати. У дитинстві кожен обирає свій шлях, щоб адаптуватися в суспільстві. І я обрав такий шлях. Але він – неправильний, тому що він руйнує вас зсередини.
Коли я прийшов до армії, а потім на війну, то зіткнувся з дуже багатьма нехорошими речами і подумав, що це розплата за те, як я поводився в школі з іншими. Тому що перший рік в армії мені було дуже важко, я став на місце того, кого булили. В армії всі були старші за мене на 5-6 років. Зрештою, я знову став агресивним, і все повторилося так само, як в школі. Коли я став на місце того, над ким знущаються, я згадав школу і багато чого зрозумів. Тому вже на війні я знайшов зв'язок з деякими однокласниками, щоб вибачитися, бо мені було дуже соромно. Я вибачався перед тими, над ким знущався.
Насправді, коли ви застосовуєте силу, ви показуєте, що ви слабкіший морально. Тому що бути на місці того, хто вище, легко, а стати на місце того, над ким знущаються – вимагає більше сили. І той, хто все це терпить, насправді може бути набагато сильніший за того, хто це робить з ним".