Професор електричної інженерії Аарон Хоукінс знайшов спосіб перетворити зазвичай крихке скло в матеріал, який згинається і розтягується. "Якщо тримати руху на нанорівні, то скло може прийняти назад форму після згинання, – пояснює Хоукінс. – Ми створили скляні мембрани, які рухаються вгору, вниз, а також згинаються".
Сучасні мембранні пристрої на кшталт лабораторії на чипі ефективно функціонують на мікрорівні. Дослідження Хоукінса ж дозволяє їм працювати на нанорівні. Хіміки й біологи зможуть використовувати пристрої, що працюють на нанорівні, щоб пересувати і аналізувати дуже дрібні біологічні частки, такі як білки, віруси або ДНК.
А навіщо взагалі в такого роду роботі використовувати скло? Все дуже просто: воно тверде, жорстке, з ним практично ніщо не вступає в реакцію, його легко чистити, і воно не токсичне.
Хоукінс каже, що пристрій, створене на основі такого скла, дозволить проводити більш швидкий аналіз зразків крові. З його допомогою кримінологічний аналіз може стати значно швидшим, ефективнішим, а головне, мобільнішим.