Фото: pixabay
Домашні кішки походять від своїх диких родичів, це мало для кого секрет, проте тепер вчені, провівши найбільш масштабне дослідження подібного роду, зробили важливе відкриття: виявляється, процес одомашнення кішки відбувався двічі, передає Бі-бі-сі.
Судячи з усього, першими кішок стали приручати хлібороби Близького Сходу ще 9000 років тому. Потім, кілька тисячоліть тому, кішки з Стародавнього Єгипту почали на кораблях відправлятися з торговцями в різні країни.
Сьогодні кішки живуть на всіх континентах за винятком Антарктики.
На думку вчених, до людських осель диких кішок привели миші, які в достатку жили на зернових коморах. Це і поклало початок тривалим відносинам між людьми і котячими.
"Процес приручення відбувався двічі, спочатку – на Близькому Сході, а потім, значно пізніше – в Єгипті, – вважає доктор Ева-Марія Гайгл з Інституту Жака Моно в Парижі, яка керувала дослідженнями. – І вже після цього корабельні кішки успішно розселилися по всьому світу . Обидві ці генеалогічні лінії присутні у сучасних кішок ".
Кішки не завжди були такими ледачими істотами, що бездіяльно тиняються по будинку, якими ми їх знаємо сьогодні. Тисячоліттями вони працювали щуроловами на кораблях і в селянських господарствах, перш ніж повністю одомашнитися.
"Я б сказала, що кішки самі вибрали людське суспільство, проте це був союз, взаємовигідний для обох сторін", – пояснює професор Гайгл.
В ході досліджень вчені витягли мітохондріальні ДНК (які передаються по материнській лінії) з останків більш ніж 200 стародавніх кішок, виявлених у похованнях вікінгів, на стоянках кам'яного віку і в гробницях фараонів.
Аналіз ДНК показав, що процес одомашнення кішок почався близько 9 тисячоліть тому на Близькому Сході, де багата хліборобська культура.
Можливо, саме фермери першими приручили кішок, а потім, випадково або навмисно, стали брати їх з собою в дорогу, вирушаючи в далекі країни.
Друга хвиля одомашнення трапилася вже в Давньому Єгипті. За часів Римської імперії кішки поширилися по Європі, а потім, вже в епоху панування вікінгів, рушили ще далі.
Аналіз ДНК останків єгипетської кішки, виявленої в древньому порту вікінгів, наводить на думку, що в Північну Європу вони потрапили морським шляхом.
Цікаво, що кішки смугастого забарвлення (таббі) з'явилися тільки в середні віки. Аналіз ДНК свідчить про те, що ця мутація відбулася в західній Туреччині в XIV віці. З тих пір за кілька сотень років кішки таббі поширилися по всьому світу, в першу чергу завдяки привабливому окрасу, а не діловим якостям.
"Аж до XIX століття селекційна робота з кішками, на відміну від собак, практично не велася, – говорить доктор Гайгл. – Кішки і без того приносили користь, так що і міняти нічого не треба було".