Популяції Буковини і Закарпаття утворюють єдину область генетичної схожості з рештою українських популяцій. Фото: liberation.org.ua
Нещодавно група вчених-генетиків з України та Росії опублікувала у "Віснику Дніпропетровського університету: біологія, медицина" спільне дослідження, в якому було обгрунтовано генетичну єдність українців.
Одним з напрямів сучасної генетики людини є вивчення шляхів поширення і еволюції популяцій людини за допомогою молекулярно-генетичних маркерів. Приватним питанням є проблеми етногенезу, і з цієї точки зору українці становлять особливий інтерес як найбільший європейський народ, територія якого здавна була перехрестям численних міграцій.
Враховуючи складну історію регіонів України, можна припускати, що між населенням різних географічних районів будуть суттєві відмінності, однак і антропологічні, і генетичні дослідження говорять про дивовижну однорідність українського етносу – загалом українці більш однорідні, ніж, наприклад, білоруси.
Проведене дослідження підтвердило цю закономірність. Було досліджено кілька популяцій корінних українців Буковини і Закарпаття. Ці території розташовані на краю українського ареалу, вони контактують з сусідніми етносами і в різний час входили до складу різних держав. Для генетичного аналізу були використані SNP маркери Y-хромосоми, які можуть вловити не тільки міжетнічні, але й тонкі внутрішньоетнічні відмінності.
Аналіз різноманітності Y-хромосомних ліній виявив, що популяції Буковини і Закарпаття утворюють єдину область генетичної схожості з рештою українських популяцій, при цьому істотно відрізняючись від близьких географічних сусідів – угорців, румунів, молдаван, поляків, словаків і гагаузів.
На загальному тлі Буковина виявилася дещо своєрідною: це була єдина з вивчених українських популяцій, де Y-хромосомна гаплогрупа I2a зустрічалася частіше, ніж найпоширеніша у східних слов'ян гаплогруппа R1a. Такий результат відображає змішування з більш південним населенням Карпат, і в цьому випадку гірські масиви були перешкодою для міграцій. В цілому ж, географія розподілу Y-хромосомних гаплогруп вказує на те, що українська частина Карпат є фізичним бар'єром, який обмежує демографічні, і, відповідно, генетичні потоки. Наприклад, частоти гаплогрупи N1c знижуються поступово від північного сходу Європи в південно-західному напрямку; на заході України близько 5% чоловіків відносяться до цієї Y-хромосомної лінії, але вже в Закарпатській вибірці носіїв цієї гаплогрупи не виявлено зовсім. У протилежному напрямку – з південного заходу на північний схід – Карпати обмежують потік гаплогрупп E1b, R1b, J і G, поширених в південній Європі.