"Полівки здорово допомогли нам в цих дослідженнях, оскільки проводити їх на людях досить важко. Ми добре знаємо, які почуття ми відчуваємо в той момент, коли ми дивимося на наших коханих або їх фотографії, але до теперішнього часу у нас не було поняття, як "центр задоволення" породжує ці почуття", – заявила Елізабет Амадей (Elizabeth Amadei) з університету Еморі в Атланті (США).
Однією з головних загадок існування людства є те, чому люди, на відміну від більшості інших приматів, ведуть моногамний спосіб життя. Причиною цього, як сьогодні вважають вчені, могло бути кілька речей – необхідність захищати своє потомство від агресії інших самців, наявність бабусь, які зробили моногамію вигідною в еволюційному плані, і навіть поява знарядь праці.
Пошуку "коренів" моногамії, як розповідає Амадей, заважає те, що вчені досі не знають, яка частина мозку і які гормони відповідають за формування зв'язків між "половинками" сімей, і що змушує їх підтримувати стосунки протягом усього життя. Для розкриття цієї загадки Амадей і її колеги провели серію експериментів на звичайних полівках (Microtus ochrogaster) – великих гризунах, які живуть в парах протягом всього свого життя.
Кілька років тому біологи виявили, що в цьому процесі замішані два гормони – дофамін, сигнал задоволення, і окситоцин, сигнал сімейного щастя, що діють на певні ділянки в середній частині передньої кори мозку і центрі задоволення. Те, як саме вони працюють, залишалося невідомим для Амадей і її колег, і вчені вирішили заповнити цю прогалину, простеживши за роботою мозку під час формування любовних зв'язків між полівками.
Як показали досліди, ключову роль у формуванні сім'ї відіграє середня частина кори мозку – її нервові клітини активуються першими під час встановлення контактів між самками і самцями, і змушують нервові клітини в так званому прилеглому ядрі, "центрі задоволення" мозку, активно виробляти нервові імпульси і "спілкуватися один з одним.
Що цікаво, сила зв'язку між цими регіонами визначає те, як швидко формується пара, як часто і довго її "половинки" починають притискатися один до одного і турбуватися про життя партнера.
Штучна стимуляція клітин, що з'єднують ці два регіони мозку, змушувала гризунів об'єднуватися в сім'ї і піклуватися про "другу половину", навіть якщо вони майже не знали один одного і спілкувалися протягом дуже короткого часу.
Зараз вчені намагаються зрозуміти, чи задіяний окситоцин і інші гормони в формуванні зв'язків між цими регіонами мозку. Відповідь на питання дозволить наблизитися до розкриття таємниці, чому люди живуть в моногамних сім'ях, а не в "гаремах" або поодинці, як орангутанги, шимпанзе та інші найближчі родичі людини.