Фото: pixabay.com
Вчені з США виявили цілий набір "зомбі-генів", які включаються в клітинах через кілька днів після смерті організму.
"Для нас подібний експеримент став шансом задовольнити нашу наукову цікавість і дізнатися, що відбувається, коли ми вмираємо. Головний висновок нашого дослідження – воно показало, що ми можемо дізнатися багато всього про те, як працює життя, вивчаючи його смерть", – заявив Пітер Ноубл з університету Вашингтона в Сіетлі (США).
Ноубл і його колеги з'ясували, що в нашому організмі і в тілі тварин присутні кілька генів, які починають працювати тільки після загибелі їхнього власника, спостерігаючи за тим, що відбувається в клітинах мишей і рибок-зебр, приспаних за допомогою смертельних доз отрути.
Читайте також: Вчені з'ясували, чим пахне смерть
Спостерігаючи за процесами в клітинах кількох десятків померлих тварин, вчені помітили, що активність генів і білків в них змінювалася не випадковим чином, як можна було б очікувати, якби всі життєві процеси в тканинах мишей і риб-зебр повністю припинилися після припинення роботи серцево судинної системи і біологічної смерті мозку.
Виявилося, що в клітинах мишей і риб-зебр були присутні кілька десятків і сотень генів, які включалися через кілька годин після смерті, і чия активність залишалася на вкрай високому рівні протягом п'яти діб після настання смерті.
Багато з цих генів, як відзначають вчені, намагалися "реанімувати" організм, захищаючи клітини від запалень, посилюючи імунну реакцію і пригнічуючи стресові процеси. Інші "гени смерті", на превеликий подив біологів, як висловився Ноубл, були тими ж самими ділянками ДНК, які активні під час ембріонального розвитку і беруть участь у формуванні тіла і відключаються після народження.
Найцікавішим відкриттям стало те, що в клітинах мертвих тварин були активні ті гени, які асоціюються з розвитком раку. Це може пояснювати те, чому трансплантація органів недавно померлих людей іноді призводить до розвитку злоякісних пухлин.
За словами Ноубла, ці гени і малюнок їх активності, який вчені назвали танатотранскриптомом, можна використовувати для точного обчислення часу смерті людини і визначення придатності органів для пересадки. Крім того, спостереження за активністю генів у вмираючих клітинах, як вважає біолог, допоможе розкрити таємниці їх взаємодії і того, як "працює" життя.