Підводний сталактит, що росте з нижнього шару морського льоду. Фото з відкритих джерел
Ми захоплюємося природою і черпаємо з неї натхнення, навіть коли не розуміємо її до кінця. Наприклад, наші предки приймали удари блискавок і гуркіт грому за лють богів, хоча сьогодні ми знаємо причину цих явищ. Однак деякі природні феномени залишаються загадкою і сьогодні, в століття освіти і науки, – пише Popmech.
Снігові рулети. Вони ж снігові рулони. Коли на відкритій місцевості присутній відповідний сніг – з крижаним холодним шаром знизу і вологим більш теплим зверху – і дме поривчастий сильний вітер, цілком можна спостерігати це рідкісне явище. Вітер скачує сніг в щось на зразок стогів сіна, розмірами від яблука до легкового автомобіля.
Трубчасті хмари. Ці хмари зловісного виду іноді віщують сильні тропічні грози, але частіше утворюються, коли гроза вже пройшла. Хмарні "кишені" виникають, коли висхідний потік піднімає насичене вологою повітря над хмарами, після чого важкі частинки води і льоду провалюються вниз.
Крижані квіти. Для утворення цього феномена потрібні специфічні умови – пізня осінь або рання зима, коли земля ще не промерзла і рослини витягають з неї воду. Температура повітря різко падає і сік деяких рослин – наприклад, Verbesina virginica – проривається назовні, моментально замерзаючи в дивовижній конфігурації.
Базальтові колони. Базальт – гірська порода, що утворюється з застиглої магми. При застиганні вона тріскається, як звичайний бруд, тільки процес в цьому випадку може тривати століттями. Там, де розплавлений базальт десятки мільйонів років тому виходив на поверхню і відносно швидко охолоджувався, сьогодні ми можемо спостерігати приголомшливу колонаду.
Хмарна діра. Вона ж "діроподібна смуга падіння опадів", вона ж fallstreak hole. Виникає, коли щось на кшталт літака, що пролетів, звичайного пилу або опадів з вищого шару порушує спокій хмари з надохолоджених водяних крапель, які залишаються рідкими навіть при -40° C. Через ланцюгову реакцію вода перетворюється на лід, падаючи вниз і роблячи в хмарі майже ідеальну діру.
Брайнікл. Цей підводний сталактит, що росте з нижнього шару морського льоду, являє собою крижану трубку з водою, що тягнеться до дна, значно солонішою, ніж тече навколо. Брайнікл формується швидко і продовжує рости, навіть досягнувши дна, на смерть заморожуючи дрібну морську живність на зразок морських зірок.
Вулканічна блискавка. Також відомий як "брудна гроза", цей атмосферний феномен являє собою блискавки в хмарі вулканічного попелу при виверженні. Механізм їх утворення практично такий же, як і в звичайній грозовий хмарі, але за участю фрагментів каменю, попелу і частинок льоду, які стикаються і генерують електричні заряди.
Ковзаючі камені. Булижники, що повільно повзуть по дну висохлого озера Рейстрек-Плайя в Долині Смерті в США, розбурхували уяву вчених з середини XX століття. Останні дослідження показали, що камені переміщаються на специфічних крижаних "плотах", що намерзаюьб в холодні зимові ночі і тануть при наближенні літа. Саме тоді сильний вітер може переганяти камені з місця на місце зі швидкістю до 5 м/хв.
Кальгаспори. Ці крижані утворення можна побачити в горах, на висоті понад чотири кілометри, особливо часто зустрічаються в Андах. Їх інша назва – "сніги, що каються" – відбувається через їх подібність до фігур ченців, які каються. Коли фірн – багаторічний сніг, що щільно злежався, – тане в умовах сухого повітря і високого стояння сонця, утворюються подібні фігури.
Світлові стовпи. Місячне або сонячне світло, яке відбилося на крижаних кристалах певного виду, що висять в повітрі, – плоских шестикутних або столбовидних, – утворює це рідкісне атмосферне явище. Найчастіше його можна спостерігати в холодних регіонах.