Кадр з фільму "Тіні забутих предків".
У столиці Великобританії в рамках проекту "Культура України сьогодні" відбувся відкритий показ фільму "Тіні забутих предків", якому цієї осені виповнюється 50 років. Глядацька зала театру Sant James, розташованого в самому серці Лондона, був повний, причому, за словами організаторів, 80% публіки склали англоговорящие кіномани. На тлі корінних лондонцевцев представників української діаспори можна було дізнатися по вишиванок.
Проект "Культура України сьогодні" відкрився 8 вересня фотовиставкою і триває гастролями Національного театру імені Лесі Українки. Кияни привезли чотири вистави, серед яких – "Насмішкувате моє щастя". Лариса Кадочникова, яка грає в ньому дружину Антона Чехова, в 1965 році знялася в параджанівської стрічці в ролі Марічки. Перед показом вона розповіла глядачам, як створювався фільм.
"Я потрапила в цей фільм абсолютно випадково, – зізналася актриса. – Мій чоловік Юрій Іллєнко був оператором. Ми жили в різних містах: він у Києві, я – у Москві. Працювала в найпопулярнішому на той час театрі – "Современник". І ось Іллєнко приїжджає до мене, каже, що вони з Параджановим збираються знімати фільм за повістю Коцюбинського і пропонує мене з ним познайомити. Як зараз пам'ятаю: було спекотне літо, ми йшли по вулиці Горького (нині – Тверська), дивлюся: сидить на маленькому чорному валізці людина в чорному костюмі, в чорному капелюсі, з вусами. Виявилося, це і був режисер. Юра мене представив, а той подивився на мене і як закричить: "Марічка!" Проби пройшли успішно, я пішла до головного режисера "Современника" Олегу Єфремову відпрошуватися на зйомки в Карпати на рік... Єфремов підписав заяву, але після цього більше ніколи зі мною не розмовляв".
Ймовірно, фільм того вартий. Він отримав більше ста міжнародних нагород і увійшов до рейтингів найбільш знакових картин у світовому кінематографі.
Організатори попросили лондонську публіку під час перегляду фільму "бути обережними" і не сприймати все, що відбувається на екрані за чисту монету. Виявляється, Параджанов – великий вигадник і містифікатор – під час зйомок склав чимало нібито "автентичних" карпатських обрядів. Наприклад, у сцені весілля на молодих надягають ярмо. Після виходу фільму на великі екрани режисерська вигадка "пішла в народ" і стала традицією. "Головний герой цього фільму – народ. Ви побачите приголомшливої краси людей і райський куточок Карпат, в який я просто закохалася", – додала Лариса Валентинівна.
Так як у Британії класика в пошані не тільки в літературі, театрі, а й у кіно, другий українською картиною, призначеної для показу, стане "Земля" Олександра Довженка. Цей фільм так само, як і "Тіні забутих предків", став основою не тільки українського, а й світового кінематографа.