Фото: архів
Міжнародна група вчених за участю російських дослідників провела перший в світі статистичний аналіз так званих "повільних і низькочастотних землетрусів". Результати цієї роботи допоможуть глибше зрозуміти складні тектонічні процеси, що відбуваються в земних надрах. Повідомлення про дослідження було опубліковано 22 квітня в журналі Science Advances.
Такі землетруси не призводять до помітних змін земної поверхні, люди їх не відчувають, а деякий час назад не відчували і прилади. Помітити їх стало можливим лише за допомогою високоточних приймачів GPS, здатних відстежувати мікроскопічні зрушення земної поверхні, а також високоточних сучасних сейсмографів.
"Якщо при "нормальних" землетрусах, що відбуваються в так званих зонах субдукції (коли одна тектонічна плита при зустрічі з іншою починає під неї занурюватися), ці плити прослизають одна відносно іншої відразу на кілька метрів за кілька десятків секунд, то при "повільних землетрусах" вони прослизають одна відносно іншої сантиметрів на десять, і це може тривати місяцями", – розповідає Микола Шапіро (Інститут фізики Землі в Парижі, Інститут вулканології і сейсмології ДВО РАН).
Вчені вирішили провести статистичні вимірювання і з'ясувати, є зв'язок між різними "повільними землетрусами". Олександр Гусєв, завідувач лабораторією сейсмології в Інституті вулканології і сейсмології ДВО РАН, коментує отримані результати: "Складається таке враження, що виявлені під час аналізу кластери низькочастотних землетрусів збираються між собою в більші кластери, а ті, в свою чергу, в ще більші. Грубим аналогом того, що відбувається можна назвати Сахару, яка малозаселена, але в якій все-таки можна знайти групи людей. У деяких місцях ці групи утворюють селища, а в зовсім вже деяких такі селища збираються в міста".
На питання, чому так відбувається, вчені точно відповісти поки не можуть, але автори статті вважають, що виявлена ними колективна взаємодія низькочастотних землетрусів пов'язана з наявністю в зоні розлому "рідких флюїдів". За словами Миколи Шапіро, в даному випадку це може бути вода, яка на глибині приблизно в 40 км вивільнилася за рахунок перетворення одних мінералів в інші.