XXV Міжнародний гуцульський фестиваль. Фото: прес-служба
У Карпатах відгримів XXV Міжнародний гуцульський фестиваль. Гуцули показали вищий клас, адже фестиваль тривав цілих дев'ять днів: кожен день нова локація, нові змагання і нові рекорди. А їх там було цілих шість! Щоб бути в гущі подій, гості, і учасники фестивалю розмістилися в готелі Romantik Spa Hotel. Побував на цьому фестивалі в Яремче і кореспондент "Сегодня".
Всі, хто не пропустив жодного дня фестивалю – танцювали аркан, майстрували топірці, підковували коней, дегустували сири і вина, відвідували ярмарки та майстер-класи, а також побували на справжньому гуцульському весіллі. За словами координатора Міжнародного гуцульського фестивалю Івана Гаврона, в цьому році він був одним з наймасштабніших і цим самим встановив рекорд. Справа в тому, що фестиваль став найтривалішим гуцульським фестивалем.
"Все кипить, танцює і співає!" – Так лаконічно описав цю подію Іван Гаврон.
Погода, звичайно, вносила свої корективи в це дійство: не всім вдавалося доїхати до потрібних локацій або ж провести змагання. Однак, це не стало перешкодою в загальному святкуванні й інших конкурсах.
Перші дні і перші рекорди
"Невже через цей дощ ми не побачимо навіть гори?" – перше, що спало на думку по дорозі до Яремче. Дощ лив практично без перепочинку, і похмура погода диктувала такої ж похмурий настрій. Однак, вже в перші фестивальні дні ноги самі несли до кола юнаків і чоловіків, які завзято і наполегливо танцювали національний гуцульський танець – аркан; до музикантів, які підбадьорювали всіх своєю веселою музикою; до столів, які просто ломилися від гуцульських страв і національних страв. Їх там дійсно було чимало – бануш, зупа (грибна юшка), гуцульський борщ з білим буряком, карпатські сири, гуцульські голубці, сало (куди ж без нього), пряники. А які ж частування пройдуть без традиційних міцних напоїв – медовухи і вин. Адже, медовуха в Карпатах – це як віскі в Шотландії.
І дійсно, в карпатському містечку Татарів, де і проходили одні з перших змагань, а також в Поляниці були встановлені два рекорди України: перший – на найтриваліший гуцульський танець аркан, другий – на масове частування стравами, приготованими на вогні.
Найвитривалішими в танці стали тільки двоє – 14-річний Олексій та 18-річний Ярослав. Вони без перерви танцювали 1 годину і 5 хвилин. Національний рекорд зафіксували представники Національного Реєстру Рекордів України.
На високогір'ї в Ворохті зафіксували ще один рекорд України – одночасно 43 гуцули змагалися на стійкість і силу з традиційними сокирками – бартками. А ось в Поляниці встановили рекорд на наймасовіше частування гуцульськими стравами, приготованими на вогні.
Для гостей фестивалю приготували п'ять баранів на рожні, 100 літрів юшки з баранини, 150 порцій супу з білих грибів, 60 літрів бануша та інші гуцульські страви. За лічені години від цих ласощів залишилися тільки крихти. Справедливості заради сказати, від поганого ж настрої не залишилося нічого. Тим більше, що погода все-таки посміхнулася всім, хто був присутній на фестивалі і вже на наступний день замість дощовика в рюкзаку сміливо оселилися сонцезахисні окуляри.
Гуцульське весілля і дегустація сирів на полонині
Наступний фестивальний день був не менш цікавий, адже багатьом вдалося побувати на справжньому традиційному гуцульському весіллі. В Яремче місцевий ансамбль показав справжнє обрядове дійство, де відтворив всі етапи справжнього гуцульського весілля: благословення нареченої і нареченого, танці старост з деревцями (традиційно у гуцулів це будь-яке хвойне дерево – ред.), завивання молодої, вінчання, складка, і т.д. Багатьом навіть вдалося взяти участь в цій дії – хто міг, той пустився в танок разом артистами в барвистих костюмах, а хто надавав перевагу пасивній участі – майстрував вінки на майстер-класах.
Черговий же Національний рекорд України в рамках гуцульського фестивалю встановили в селі Микуличин під час свята "Полонинський клич" – "Найбільша кількість чабанів в долині". На полонині Горган разом зібралося 37 ватаг (пастухи, сировари – ред.), Які представили свою продукцію – карпатські види сирів. Добиратися, чесно кажучи, було складно, адже після дощів грунтова дорога перетворилася у важкопроходиме багно.
Всі, хто змогли дістатися в долину, побачили, як пасуть кіз і овець, поспілкувалися з місцевими сироварами, спробували різні види сирів, бануш, запечену картоплю і коржі з медом.
Варто відзначити, що конкурс на кращий гуцульський сир проходив вперше в рамках Міжнародного гуцульського фестивалю. Тут були представлені такі види сирів, як будз (копчений сир від слова "будитися, коптитися", цей сир коптився 6-8 днів – ред.), вурда, а також бринза. Переможець конкурсу на кращий сир навіть відкрив секрет свого приготування сиру. На фестивалі він представляв бринзу і вурду, хоча готує ще і будз.
"Щоб вийшов 1 кг сиру будз – потрібно 10 літрів молока. Зазвичай ми беремо 40% коров'ячого на 60% овечого молока. Сир ми виготовляємо за старовинною технологією, якій понад 300 років. Свіже молоко ставимо в дерев'яний посуд. Там його глигаємо (звертаємо – ред.). Після того, як молоко згорнеться, сир перекладаємо в марлю і він там трохи просихає. Далі сир ставимо в дим на 3-4 дні. Потім залишаємо в приміщенні на 15-20 днів. Ось вам сир будз готовий до вживання", – розповів переможець конкурсу на кращий гуцульський сир.
Коні вибагливі, ярмарок та концерт
Далі гуляння і черговий конкурс перекочували на полонину "Перці" в село Яблуниця. Тут було встановлено шостий рекорд фестивалю – на найдовшу колону з гуцульського гужового транспорту. Фіри, брички і фіакри вишикувалися на 109 метрів і 20 сантиметрів. Всі учасники вишикувалися в колону і так рухалися від початку села Яблуниці до місця локації "Перці".
Паралельно з цим рекордом відбувся і конкурс на найкращий транспортний засіб гуцулів. Тут вже оцінювали як транспорт, так і саму конячку. За 1-е місце переможець отримав лоша (коштує воно зараз близько 10 тисяч гривень – ред.). За 2-е місце учаснику дарували сідло (як розповіли місцеві – сідло зараз коштує 300-500 доларів – ред.). А ось за 3-є місце давали упряж, яка теж коштує близько 8-10 тисяч гривень. Як розповів сільський голова с. Яблуниці Роман Павлечко, цей конкурс проводився вперше.
"У цьому конкурсі враховувався зовнішній вигляд транспортного засобу (коня, збруї, транспортного засобу), ветеринар дивився стан коня, журі оцінювало зовнішній вигляд господаря. Оцінювати було непросто, адже у кожного транспортного засобу своє спеціальне призначення. Наприклад, фіра для того, щоб перевозити якийсь вантаж, фіакр і карета більш представницького класу для перевезення людей", – зазначив Роман Павлечко.
Варто відзначити, що деякі креативні учасники навіть вбудували в свої карети і брички справжні динаміки! З вітерцем і з музикою, так би мовити! І це журі теж враховувало.
На коней подивилися, а й про себе не забули. Всі бажаючі спробували коня підкувати та й саму підкову виготовити. Хто виявився не таким сміливим, то просто заглянув в гончарську майстерню і в крамницю з традиційними сувенірами. Погода відверто говорила, що дощовик потрібно залишити у валізі, а взяти з собою капелюх або панамку.
Останні дні гуцульського фестивалю проходили в самому місті Яремче. У центрі міста розмістився ярмарок, де можна було не тільки купити сувеніри, смаколики, чаї та вина, а й спробувати все це на зуб. Ціни на деякі товари відверто кусалися, але де ще можна купити справжню якісну вишиванку з ручною вишивкою? Закінчилося масштабне дійство фестивалю дзвінким концертом в центрі міста, на якому виступали місцеві колективи та українські артисти Тоня Матвієнко та Арсен Мірзоян.
"Ніхто не залишився байдужим до цього фестивалю. Всі населені пункти Яремчанщини брали активну участь в організації та проведенні конкурсів. На підготовку пішло багато часу. Організаційний комітет обговорював підготовку фестивалю ще перед Новим роком, а потім ще після різдвяних свят. Відновлення традицій і культури України дуже важливі. Всі подібні фестивалі роблять грандіозну справу – вони об'єднують нас як націю, як народ", – зазначив координатор Міжнародного гуцульського фестивалю Іван Гаврон.
Сувеніри, подарунки, частування, вино і хороші веселі враження і спогади вдалося вмістити в чотири сумки, замість однієї, з якої і починалася подорож. Дощовик лежав в надрах валізи, а в Київ їхав багаж знань з гуцульських традицій, обрядів і гостинності.
Нагадаємо, під час різдвяних вихідних Ольга Сумська, Віталій Борисюк, Тоня Матвієнко, Арсен Мірзоян, Наталія Бучинська та Тетяна Гончарова побували в Яремче, де вже в п'ятий раз пройшов зимовий етно-фестиваль Winter Romantik Fest.