Розділена Європа: хто і чому в світі підтримує сепаратизм

Результати шотландського референдуму про незалежність , який пройшов 18 вересня 2014 , розчарували багатьох націоналістів в різних частинах Європи. Адже деякі сподівалися , що шотландці створять прецедент " цивілізованого розлучення " , який може бути використаний в інших частинах ЄС. Але більшість – 55,3 % жителів Шотландії – вирішили , що країні краще залишатися в складі Великобританії , а не ставати дрібної точкою на карті .

В Європі безліч невеликих націоналістичних партій закликають до відокремлення провінцій або регіонів. Основний аргумент – наявність своєї мови , культури і традицій , а також той факт , що область в якийсь момент історії мала свою державність . На щастя для Європи , в більшості випадків відділення вимагають маргінальні групи. І практично всі сепаратистські партії в Європі виступають за активну інтеграцію свого регіону до Євросоюзу. " Сегодня" з'ясувала , як йдуть справи в найвідоміших сепаратистських регіонах ЄС.

Іспания

Мабуть , ніхто не стежив за шотландським референдумом уважніше , ніж жителі Іспанії . У цій країні в різний час незалежними були Канарські острови , Андалусія , Каталонія , Галісія , Арагон . Ідея про відділення зараз володіє умами багатьох каталонців і басків .

Натхнені Шотландією , каталонці збиралися проводити свій референдум 9 листопада 2014 . Але Конституційний суд Іспанії ще не виніс рішення щодо конституційності такого голосування , а процес прийняття цього рішення може зайняти роки . Вчора глава уряду Каталонії Артур Маса заявив , що від референдуму вирішили відмовитися , а замість нього можуть провести опитування населення. План дій каталонська влада обіцяє оприлюднити найближчими днями.

11 вересня – в національний день Каталонії , сотні тисячі місцевих жителів провели акцію протесту в Барселоні , вимагаючи право на референдум. У той же час у другому за розміром місті Каталонії , Таррагоне , тисячі каталонців мітингували за те , щоб залишитися частиною Іспанії . Каталонія з населенням в 7,5 мільйона – один з найзаможніших регіонів країни , тому не дивно , що багато хто виступає за незалежність.

Каталонці шанують свою історію і незалежність , яка у них була до XV століття , поки король Фердинанд Арагонський не заснував Іспанію , одружившись на Ізабеллі Кастильскій . Перед громадянською війною 1930 – х років каталонці добилися широкої автономії і сформували свій уряд , але з приходом до влади диктатора Франко багато лідерів руху були вбиті , інші втекли . Регіон повернув автономію в 1980 році. Зараз у місцевих націоналістичних партій різні уявлення про майбутнє : радикальні вимагають повної незалежності , інші хочуть розширення автономії.

Але якщо каталонці йдуть до своєї мети мирно , то баски сумно відомі своїм тероризмом . Їх територія знаходиться між Францією та Іспанією , і включає частини обох країн. Іспанська частина – Країна Басків має автономію , на відміну від французької . Історично ця територія ніколи не була єдиною країною , і різні її частини постійно переходили від французів до іспанців і назад. Але місцеві націоналісти вважають , що їх мова і культура настільки відрізняються від іспанської та французької , що вони мають право на " роздільне проживання " . До речі , мова басків досі є загадкою для вчених – вона відрізняється від усіх європейських мов , а походження її невідоме. Баскські націоналісти ставлять своєю метою з'єднання баскських територій Іспанії та Франції і створення суверенної держави. Сумнозвісна угрупування ЕТА протягом десятиліть підривала автомобілі , закладала бомби в торгові центри та на вулицях , і навіть в аеропорту Мадрида , убивши на протязі 40 років 829 чоловік. Улюбленими мішенями терористів були політики , судді , викладачі та журналісти , які критикували рух . У 1995 році ЕТА навіть планувала вбивство короля Іспанії Хуана Карлоса .

64 % жителів Країни Басків категорично проти діяльності ЕТА . Ще 13 % підтримували рух до падіння режиму Франко , але потім перестали і всього 10 % підтримують цілі ЕТА , але не їх методи .

Італия

Найбільш націоналістична частина Італії , Венеція , мала свою державність 1100 років – з 697 – го по 1797 рік. Тут розвивалася торгівля , ремесло і мистецтво , почалася епоха Відродження. Венеція досі є найбагатшим регіоном Італії . Ідея відділення стала популярна з 1990 – х , і зараз , згідно з опитуваннями , багато хто підтримує відділення Венеції від Італії і вступ її до ЄС та НАТО як окремої держави. 16 березня 2014 кілька сепаратистських партій організували голосування в мережі . За їх даними , 55 % венеціанців підтримали відділення . Але пізніше виявилося , що більша частина тих, хто голосував іноземці , або постійно проживають за межами Італії. Зневірившись отримати дозвіл від Рима на проведення референдуму , венеціанські сепаратисти направили петицію до ЄС , але відповіді поки не отримали.

Є бажаючі відокремитися від Італії та на острові Сардинія , який був незалежним до 1323 року. У другій половині XIX століття Сардинія приєдналася до Італії , отримавши автономію . Тут є кілька партій , які ратують за незалежність острова. Одна з них , Barbagia Rossa , організувала кілька терактів у 1970-1980 – х роках. Згідно з недавнім опитуванням , який проводив місцевий університет , 40 % місцевих жителів підтримує незалежність Сардинії. Решта 48 % задовольнить просто розширення автономії і складі Італії . Цікаво , що ці результати дуже вже сильно відрізняються від результатів виборів. Так , на останніх місцевих виборах найпопулярніша сепаратистська партія , Sardinian Action Party , отримала всього 4,7 % голосів.

Франція

Баски не сильно хвилюють французів – у них є кілька набагато більших регіонів , які потенційно можуть бути сепаратистськими .

Острів Корсика , той самий , на якому народився Наполеон Бонапарт , є своєрідною французькою Країною Басків . Корсика управлялася Генуезької республікою до 1755 року, потім стала незалежною, а в 1769 році була завойована Францією . Місцева культура є своєрідною сумішшю французької та італійської , тут також є місцева корсиканська мова . Як і баски , корсиканці не гребували насильством з метою відокремлення від Франції. В 1970-1990 – ті роки місцева організація Національний визвольний фронт Корсики влаштувала кілька терактів. У 2000 році Париж погодився на розширення автономії на острові і навіть надав корсиканській мові статус регіональної. Але план реформи управління островом провалився на референдумі в 2003 році. Незважаючи на всю неприязнь корсиканців до Парижу , місцева сепаратистська партія Corsica Libera не користується популярністю – в парламенті вона має всього 4 місця з 51 .

Ще один потенційно проблемний регіон – Бретань , який знаходиться на північному заході Франції і був незалежним королівством до 1532 року. Бретонці є нащадками кельтів і вважають себе окремою нацією . Королівство зберігало деяку автономію до французької революції 1789 року , а потім , боячись сепаратизму , французи стали нещадно боротися з будь-якими проявами бретонської ідентичності . У громадських місцях заборонялося говорити бретонською мовою . В школах були написи " Заборонено говорити бретонською і плювати на підлогу " . Зараз мова має статус регіональної. У Бретані існують декілька партій , які виступають за незалежність , але вони мають мізерно малу підтримку серед населення.

Найбільшою проблемою Франції могла б бути Окситанія – територія , що займає мало не половину країни з південного боку , жителі якої говорять на Окситанською мовою ( Лангедок ) . Окситанія – проблема не тільки французів , але і іспанців , і навіть італійців : адже вона включає французький Прованс , Гієнь , Гасконь і Лангедок , а також альпійські частини північної Італії ( провінції Кунео і Турін ) , частину іспанських Піренеїв і навіть князівство Монако .

Ці землі були єдиною державою до XIII століття , а потім вона розпадалася по мірі того , як французи завойовували все більше територій . Французи довго вчили місцеве населення французької та забороняли говорити на лангедоці . Вдалося це тільки до кінця XX століття. Національна ідентичність окситанців збереглася. Вони пишаються , що тут в X – XIII столітті зародився рух трубадурів , а також народилися і працювали багато знаменитостей : письменник і Нобелівський лауреат Фредерік Містраль , філософ Мішель де Монтень , художник Поль Сезанн . Жителі французької Окситанії виступають за присвоєння Лангедоку статусу офіційної , але поки зрушень у цьому питанні немає . Далі мови окситанці не йдуть – тут є кілька дрібних партій , які пропагують відділення від Франції , але їх одиничні представники насилу проходять навіть до місцевих органів влади.

Бельгія

Яскравим прикладом ситуації в Бельгії стала політична криза в 2010-2011 роках , коли країна існувала без уряду 18 місяців , встановивши , таким чином, світовий рекорд. А все тому , що жодна з шести партій не отримала більшості на виборах , а домовитися про співпрацю і сформувати коаліцію вони не могли. В результаті кризи частина населення країни повірили , що Бельгія настільки розділена на дві частини – північну Фландрію , в яку говорять голландською мовою ( 59 % населення країни) , і південну франкомовну Валлонію ( 41 % населення) , що разом їм не ужитися і краще розійтися . До речі , столиця країни – Брюссель – користується спецстатусом , а значить , незрозуміло , до якої частини її віднести в разі розвалу .

Дискусії тривали довго , але бельгійці вирішили залишитися разом. Хоча в країні чимало політиків і партій , які виступають за розділення країни на дві частини. Так , багато валлонці дивляться в бік Франції і бажають приєднатися до неї. Фламандці , які історично є більш багатим регіоном , незадоволені тим , що їм доводиться " утримувати південців " . Серед них популярна ідея формування незалежної країни . При цьому багато хто виступає за перетворення її в конфедерацію , де ще більше влади належатиме місцевим властям в провінціях . Третя група націоналістів хоче скасувати нинішній федеративний устрій Бельгії і повернутися до унітарності , скасувавши автономію регіонів. Враховуючи всю цю какофонію ідеологій , не дивно , що бельгійським партіям складно домовитися в парламенті.

Вся справа в непростій історії Бельгії . Територія країни історично була розділена між Голландією , Францією і Німеччиною та об'єдналася лише в 1830 році. Офіційною мовою стала французька, що не подобалося інший , голландомовній частині країни. На останніх виборах в травні 2014 сепаратистська партія Новий Фламандський Альянс (N -VA ) отримала безпрецедентні 22 % голосів. Партія виступає за відділення Фландрії від Бельгії і приєднання до ЄС в якості окремої держави. Але при всьому націоналізмі фламандців , максимум 15 % фламандців хочуть незалежності Фландрії .

Німеччина

До 1871 року Баварія була незалежною , поки не увійшла разом з Пруссією та іншими частинами до складу Німецької імперії. Але у регіону залишилися права : Баварія зберегла монархію , а також сама управляла своєю армією , залізницею , поштою та іншими службами.

Баварці пишаються своїм наріччям німецької мови , традиціями і релігією – тут переважають католики , на відміну від протестантської решти Німеччини .

За незалежність провінції в складі Євросоюзу виступає Партія Баварії . Вона користувалася популярністю до 1962 року , а потім перестала проходити в парламент . Місцеві вибори в 2013 році були найуспішнішими для партії з тих пір – за них проголосувало 2,1 % баварців .

Приблизно такою ж невеликою підтримкою користується і партія Лужицкий Альянс ( Lusatian Allience ) , яка агітує за відділення регіону Німеччини – Лужиці . Ця земля між Німеччиною і Польщею була незалежним королівством до X століття. Під час останнього об'єднання Німеччини в 1990 році лужичани просили про окремий адмінстатус , але були розділені між Саксонією і Бранденбургом . Вони мають статус нацменшини , і їх мова захищена законом. А Лужицький альянс на виборах в Бранденбурзі отримав всього 2 місця з 50 у місцевій раді .

Польща

Росія

Росія в 2013 році ввела жорстке покарання за заклики до розділення Російської Федерації . Тепер за це карають штрафом у розмірі до 300 тисяч рублів , або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Найбільшою проблемою РФ залишається Чечня , або республіка Ічкерія , яка оголосила про свою незалежність в 1991 році, але була повернута до складу РФ в результаті двох руйнівних воєн . Схожа ситуація в сусідньому Дагестані . У 1992 році в Татарстані провели референдум , на якому 61,4 % населення проголосувало за відділення від Росії. Конституційний суд РФ визнав референдум таким, що суперечить конституції. Місцеві жителі – татари , які сповідують іслам , стверджують , що мають право на самовизначення , а як приклад своєї державності приводять Казанське ханство , що існувало на території республіки в XV – XVI століттях . Також на початку 1990 – х років про незалежність говорили в Башкортостані і Якутії . Є бажання відокремитися від Росії й у жителів Карелії – території , яка перейшла від Фінляндії РФ лише після закінчення радянсько – фінської війни в 1940 році.