Набережна Костюшко. У сирени, що стоїть на
Самий характерний силует у варшавському монументальному мистецтві – жінка з мечем. У міському гербі ще в XIII в . фігурувала істота з пташиними ногами і тілом дракона. У 1459 курячі кінцівки доповнюються риб'ячим хвостом, зате верхня частина тіла стає більш жіночною. Ще пізніше , в 1622 , у красуні відпадають лапи, але хвостовий плавник залишається назавжди . Також обов'язковими є меч ( а то й щит) в руках як підтвердження того, що сирена – захисниця варшав'ян .
Втім, вона далеко не єдина незвичайна споруда польської столиці : місто може похвалитися і садами на дахах , і зразками так званого біоіндустріального ландшафту.
ТРИ СТОЛИЧНІ ГРАЦІЇ: пара русалок і одна богиня перемоги
Скульптура в центрі Старого міста була придумана і потім відлита з цинку в середині XIX ст. Оскільки панночка прикрашала композицію з фонтану і двох колодязів з боків , її можна вважати частиною тодішньої міської системи водопостачання . За півтора століття сирену багато разів переміщали по місту, і тільки в 1999 р повернули на первісне місце на ринковій площі. У 2008 р оригінальну цинкову фігуру прибрали в музей, а на її місце встановили бронзову.
НАБЕРЕЖНА. Друга за популярністю варшавська сирена знаходиться на набережній Костюшка, біля в'їзду на Свентокшиський міст . У далекому 1939 її хотіли поставити посеред Вісли, але потім все- таки залишили на березі . У досьє цієї скульптури цікавим моментом стало те, що ми знаємо людину, з якої вона ваялась . Моделлю послужила Христина Крахельска — поетеса і етнограф, загибла в ході Варшавського повстання в 1944 р
Пам'ять про героїв Другої світової.
ТРАСА W—Z. У 1964 р у Варшаві з'явилася третя жіноча скульптура з мечем у руці – пам'ятник героям Варшави. До слова, в 70-80-і саме вона уособлювала для громадян СРСР польську столицю . Напевно, тому, що зображення богині Ніки (у неї , на відміну від згаданих вище рибожінок , ноги в наявності ) частіше за інших миготіло в журналах і на екранах телевізорів. Спочатку пам'ятник встановили на Театральній площі. Але в 90- х роках, після відновлення палацу по сусідству, Ніку перенесли в інше місце – на жваву трасу "Схід- Захід" ( W- Z). Тут пам'ятник , до речі, вписався дуже гармонійно. Цікаво, але навіть настільки патріотичний монумент викликає неприйняття місцевих правих , тому як він з " комуняцької " епохи . Правда , фарбою його не обливають і мотузками не зривають . І на тому спасибі.
У серці Старого міста.
ЖИВІ ДАХИ: символи Варшави XXI століття
Обов'язкова туристична програма відвідин Варшави включає прогулянку по Старому місту і променад по Королівському тракту . Так умовно називається низка вулиць , що переходять одна в іншу: Краківське передмістя , Новий світ , Уяздовські алеї. На них і в прилеглих до них кварталах зібрано більшість обов'язкових до першочерогового огляду визначних пам'яток , ретельно розписаних в путівниках . Тому зупинимося на парі цікавих місць (що відносяться вже до сучасної архітектури ) , які нерідко випадають з огляду міста . Тим більше що розташовані вони буквально по сусідству один з одним і в безпосередній близькості від одного з символів міста – скульптури сирени на набережній Костюшко. Сади на дахах міських будинків – поки ще дивина в українських реаліях . Але от у тій же Барселоні план озеленення та біорізноманіття "Барселона 2020" припускає, що будь-яка модернізація будівлі включає проект саду на даху . Варшава в цьому відношенні теж виглядає непогано.
"Коперник". На храм науки веде пологий зручний пандус.
Вид на міст. Дах Центру став місцем для прогулянок городян.
БИБЛІОТЕКА УНІВЕРСИТЕТУ: чотири різнокольорових сади і струмок з рибою
Будівля зі скла і бетону , повита плющем і розташована вулиці Добра ( в сенсі "хороша" , а не присвячена добру) , цікава само по собі . Але справжню популярність їй приніс Ogrd BUW – сад бібліотеки Варшавського університету , розташований на даху споруди, що плавно спускається на рівень землі і зливається з навколишнім просторим парком та прилеглою набережною .
Побудована в 2002 р , вона займає площу більше гектара і складається з двох частин: верхньої та нижньої ( площею 15 000 кв. м) , з'єднаних сходами вздовж потічка , який каскадами збігає вниз. Верхній сад поділений на кілька зон , що розрізняються за формою, кольором , ароматом і загальною атмосферою : золоту, срібну , фіолетову, зелену. Цікаво, что вся рослинність висаджена в грунт товщиною всього 30 см. Клумби і чагарник декорують всілякі конструкційні елементи будівлі , створюючи , як кажуть дизайнери , біоіндустріальний ландшафт. Абсолютно несподівано перед очима гуляють виникають всілякі вікна і величезні ілюмінатори , через які можна спостерігати за тим, що відбувається всередині будівлі бібліотеки – зокрема, в читальних і конференц- залах.
Приходити в сад краще в кінці дня – тоді гострі шпилі соборів Старого міста і група хмарочосів, оточуючих Палац культури і науки ( знамениту сталінську висотку ) , набувають особливо ефектний вигляд.
Підйом . Сходи з парку в Верхній сад.
Бібліотека . З вулиці сад на даху майже не видно.