Фото: naked-science.ru
Фахівці з кіберпсихології з Гавайського університету в Маноа і Університету штату Огайо пояснили, чому деякі колишні кохані після розставання невсипно відстежують всі зміни в профілях соціальних мереж своїх колишніх партнерів.
Розвиток інформаційних технологій, особливо соціальних мереж призвів до виникнення абсолютно нових явищ у взаєминах між людьми. Одним з таких феноменів стало "онлайн вистежування" (Facebook stalking). Воно полягає в постійній нав'язливою перевірці статусів і змін на сторінках колишнього коханого в соціальних мережах. У психології його називають міжособистісним електронним спостереженням (interpersonal electronic surveillance). Вважається, що "онлайн вистежування" заважає нормально завершити відносини, які себе вичерпали, не дає почати нові і призводить до ще більшої фрустрації і подальшої депресії.
Для того щоб з'ясувати які психологічні чинники зумовлюють схильність тієї чи іншої людини до "онлайн вистежування", психологи провели анкетне опитування 431 студента одного з великих університетів на Середньому Заході США (150 хлопців і 281 дівчина). Головною вимогою до респондентів були недавній розрив постійних відносин і наявність сторінки на Facebook у їхніх "колишніх". У середньому кожен з учасників анкетування проводив в соцмережах 100 хвилин в день.
З'ясувалося, що чим сильніший у одного з партнерів негативний стрес, випробовуваний з приводу розриву відносин, тим імовірніше він буде невпинно відстежувати активність колишнього коханого в соцмережах (ваговий коефіцієнт в моделі структурних рівнянь 0.60 при p <0.001). Однак сам дистрес виникає як результат сукупності з декількох інших факторів.
По-перше, типи прихильності – найчастіше це тривожний тип (характеризується бажанням високого ступеня емоційної близькості з партнером, невпевненістю в собі, ревнощами, завищеними вимогами та очікуваннями від коханого). Тривожний тип, з одного боку, має постійну тягу до перебудови, поліпшення існуючих відносин, що зумовлює пошук можливих альтернатив на стороні (0.19, p <0.01), а з іншого до великого внеску в поточні відносини (створення та підтримання тісної інтимної близькості, готовність витрачати гроші на створення загального побуту і т.д.). Чим більший внесок у відносини робить людина з тривожним типом прихильності, тим вищий у неї рівень відданості (0.85, p <0.001) партнеру, що виявляється в емоційних зобов'язаннях, довірі, відкритості, появі якихось особливих поділюваних з партнером форм поведінки (сексуальних практик, проведення дозвілля і т.д.). І в цьому випадку при розриві високий рівень довіри обумовлює сильні негативні емоції (0.62, p <0.001).
На думку рецензентів статті, отриманий результат дає важливий діагностичний критерій для практикуючих психотерапевтів, який дозволяє за непрямими ознаками (часом, проведеним онлайн взагалі або в соцмережах зокрема) судити про ступінь хворобливості розставання і динаміку терапевтичного процесу.