Як працюють українські шахтарі. Фото: архів
Найближчої неділі, 27 серпня, найвідважніші чоловіки країни святкують своє професійне свято – День шахтаря. Як все відбувається там, під землею, при чому тут канарки, наскільки глибоко можна спуститися до шахти, які небезпеки чекають на шахтарів і чим сучасні шахти відрізняються від шахт минулого – можна дізнатися прямо зараз за допомогою інфографіки сайту "Сегодня".
До Дня шахтаря: як працюють гірники
Шахта – ціле підземне місто. На кожному "поверсі" під землею є розвинена мережа ходів і виходів. Тут їздить електротранспорт, є свій медпункт. Шахта працює цілодобово.
На вугільному підприємстві працюють до 5 тисяч гірників. Кожен п'ятий – з вищою або середньою спеціальною освітою.
Ще в XIX столітті в шахтах працювали жінки і діти. Вони розносили воду, доставляли матеріали, тягнули вагонетку з вугіллям. Зараз жінки можуть працювати під землею маркшейдерами (фахівці з геометричних вимірів у надрах землі), геологами і нормувальниками. В середньому вони всі спускаються під землю близько восьми разів на місяць.
Найнебезпечніше в шахті – метан. Він може спалахнути або навіть вибухнути. Для постійного контролю рівня газу в шахтах усюди встановлені спеціальні датчики – їх під землею близько сотні.
На зорі шахтної справи їх функцію виконували канарки. Пташки чутливі до складу повітря і при виділенні метану починали бігати по клетці. Раніше шахтарська праця була повністю ручною. Вугілля довгий час добували за допомогою кирки. До кінця XIX століття почали використовувати динаміт, а вже після відбійні молотки. Великі шматки вугілля дробили кувалдами. Зараз все це замінили високотехнологічні видобувні і прохідницькі комбайни, управляти якими можна за допомогою пульта дистанційного керування, замість кувалди – спеціальний прес, замість дерев'яних кріплень – металеві стійки.
Україна – на сьомому місці в світі за запасами вугілля. Якщо в структурі світових запасів основних видів органічного палива вугілля становить 67%, то в Україні – 95%. Це єдина енергетична сировина, запасів якої вистачає, щоб забезпечити енергетичну безпеку держави.
У шахтарів багато легенд і прикмет.
Найвідоміша – легенда про Шубіна. Це норовливий і часто небезпечний гірський дух, господар шахтних підземель, який заплутує гірників і заважає їм вийти на поверхню, але може і попередити про обвали.
Але насправді "шубіни" – це давня шахтарська спеціальність. Вони випалювали метан в виробках. Ходили по штреку зі свічкою і провокували дрібні спалаху газу. А щоб не постраждати, надягали мокру шубу, тому і "шубіни".
Умови видобутку вугілля в Україні – одні з найскладніших у світі. У нас тонкі пласти – близько 1 м (в Китаї – 3-3,5 м, в Австралії – 2-3 м). Глибокі шахти – в середньому 600 м (в Австралії половина вугілля видобувається відкритим способом, в ПАР і Китаї глибина близько 200-300 м.
Запуск однієї лави коштує в середньому 150-200 млн грн. З них 70-100 млн витрачається на проведення виробок і близько 70 млн на оснащення обладнанням.
Найглибша шахта в Україні – "Шахтарська-Глибока" в Донецькій області: 1547 м. Це середня глибина Середземного моря.
Найглибша шахта в світі – "Золотий лев" в ПАР. Її глибина – 4,5 км, в ній добувають золоту руду.
Максимальна глибина Азовського моря – 13,5 м.
Найглибша в світі станція метро – київська "Арсенальна". 105,5 м