Самотність може бути усвідомленим вибором жінки. Фото: pixabay
Ситуації, коли жінки обирають самотність, трапляються все частіше. І це не тому, що вони ненавидять чоловіків. Просто це усвідомлений вибір людини.
Про те, чому жінки обирають самотність, розповіла психолог Олена Шпундра.
Бути вільною і щасливою самій по собі – в нашому суспільстві нонсенс. Тобі не вірять. Спочатку за звичкою намагаються жаліти і пристроїти. Але коли жалість відскакує від твого щастя, як тенісний м'яч, а від прилаштовування ти відмовляєшся – відразу ж починають ненавидіти або шукати вади. Насправді самотність або парність – лише вибір однієї з форм життя, який кожен з нас робить сам. Не можна бути і вільною, і в стосунках одночасно. І за свободу ми платимо свою ціну. Як і за заміжжя кожен платить свою.
"Як ви, напевно, здогадалися, я вільна жінка. Я нікого не шукаю. Колись шукала. Я думала, що потрібно бути як усі – зі штампом, кільцем і дитиною в колясці. Я пробувала, я намагалася. Знімала порчу, будувала астрологічні прогнози, на сайти знайомств ходила, як на роботу. Чоловіки з'являлися, з якимись з них я будувала серйозні стосунки, але все виявлялося даремно. Подиву і розчаруванню не було меж – я лаяла чоловіків, які "здрібніли", світ, який несправедливий , заздрила жінкам, які "вже", а я все ще ні. Так би і кінчити мені в клініці неврозів, коли б в моє життя не стало проникати прозріння", – розповідає Олена.
Далі психолог повідала свою особисту історію з життя.
"Сталося це якраз у стосунках з одним з потенційних кандидатів в чоловіки. Ми жили разом під одним дахом, я ретельно намагалася робити все, що повинна в моєму розумінні робити майже заміжня жінка, він теж намагався, тільки життя моя ставало все більш і більш сумним. Здавалося, з нього пішла радість, і легкість, я просто існую. Навіть не я, а хтось, танцюючий нескінченний ритуальний танець навколо священного стовпа. А я стояла осторонь і спостерігала", – пише вона
За словами Шпундри, правда приходила до мене поступово, і вона мене лякала – жити вільною мені краще, ніж жити в парі.
"Але чи можу я кинути виклик суспільству? Чи вистачить у мене сил відстояти свій вибір або, може, краще ще пошукати? Вистачило. Тепер я просто живу: зустрічаюся, радію, закохуюся. Пишу статті, працюю, гуляю. Звичайно, іноді я думаю про старість, про те, хто піднесе мені ту саму горезвісну склянку води. І було б лукавством сказати, що я не думаю про це, не боюся смерті або старечої безпорадності. І боюся, і замислююсь. Але знаю: якщо у мене вистачило сил обрати свободу в житті бути собою, значить, вистачить їх і на те, щоб зустріти старість, навіть якщо вона прийде разом з Альцгеймером", – підсумувала психолог.
Тим часом інший психолог пояснив, чому загальний для всіх сценарій життя не працює. Михайло Лабковський навів кілька прикладів з життя.