Чим вище рівень добробут в країні, тим менше в ній
Незважаючи на те, що залежність від інтернету не визнана психічним розладом офіційно , психологи і психіатри говорять про неї вже 20 років. Вперше про інтернет -залежність (правда, в жартівливій формі ) розповів американський лікар Айвен Гольдберг ще в 1995 році. Пізніше на це явище звернули увагу й інші фахівці. Так , англійський психолог Марк Гріффітс виділив шість критеріїв, за якими можна визначити інтернет-залежність , а психіатр Кімберлі Янг розробила тест- опитувальник , спрямований на виявлення інтернет-залежності, пише "Дело".
Найбільше уваги інтернет-залежності приділяють саме в Китаї : у 2008 році вона була оголошена загрозою здоров'ю нації , тоді ж були створені реабілітаційні центри для лікування людей, занадто глибоко занурилися в мережу. У 2009 році подібні центри з'явилися і в США.
Як з'ясували психологи з Університету Гонконгу, рівень інтернет-залежності людей залежить як від рівня задоволеності життям, так і від рівня проникнення інтернету в регіон. Учені проаналізували дані про 89 тис. осіб з 31 країни , з 1996 по 2012 рік заповнили " опитувальник Янг " . Інтернет- залежними визнали за підсумками близько 6 % людей , причому найбільша їх частка – 10,9 % – виявлена в країнах Близького Сходу ( в Ірані, Ізраїлі, Лівані та Туреччини). У Північній і Західній Європі частка інтернет -залежних виявилася найменшою – тільки 2,6%.
Згідно з дослідженням , рівень хворобливої пристрасті до інтернету знаходиться в зворотній залежності від якості життя в країні. Люди можуть занурюватися у віртуальний світ , щоб уникнути стресу офлайн – в реальному житті.
В міру того, як кордони між реальним і віртуальним світами розмиваються , люди , які часто стикаються з проблемами в офлайні, з більшою ймовірністю можуть використовувати Інтернет для втечі від реальності . Отже, закономірно пропонувати зворотний зв'язок інтернет-залежності і задоволеності життям, вважають вчені .
Якість життя визначають, грунтуючись як на суб'єктивних , так і на об'єктивних індикаторах . Психологи визначають цей конструкт як суб'єктивну оцінку рівня життя, тому рейтинги якості життя найчастіше ґрунтуються на опитуваннях людей.