Прощавай, де Тревіль.
У світі кінематографа – величезна втрата: на 84-му році пішов з життя легендарний російський актор Лев Дуров. Він помер в ніч на четвер в реанімації Першої міської лікарні в Москві – про це повідомила його дочка Катерина. Причиною смерті медики називають серцеву недостатність – саме такий діагноз йому поставили лікарі два тижні тому, коли його госпіталізували з сильною задишкою і підозрою на інсульт. Його стан спочатку покращився, але потім знову загострилося: відомо, що лікарі боролися за життя народного артиста останні кілька днів, але йому ставало все гірше. За добу до смерті Дуров переніс термінову операцію, після чого його ввели в стан штучної коми, з якої він, на жаль, не вийшов. Прощання з актором пройде 24 серпня в театрі на Малій Бронній в Москві, а поховають його на Новодівичому кладовищі в столиці Росії.
ВІЧНО МОЛОДИЙ. Усі, хто знав Льва Костянтиновича і бачив його поза театральної сцени, могли помітити, що це не тільки видатний артист, але ще й людина з невичерпним запасом позитиву. Він і сам не заперечував, що давно перестав рахувати, скільки йому років. "Відчепіться від мене! Який вік!? А ви знаєте, скільки мені років? І я не знаю. Я ніколи в паспорт не заглядав – це дуже небезпечно", – говорив Дуров. У всіх своїх інтерв'ю або при спілкуванні з шанувальниками він постійно твердив, що головне – не старіти душею і серцем. Але саме серце його й підвело. Проблеми загострилися ще в 2013 році – тоді у Льва Костянтиновича стався інсульт. Акторові довелося заново вчитися ходити, були проблеми з мовленням. Але через місяць він вже був на сцені.
Незважаючи на сивину, Дуров твердив: "Я не знаю, скільки мені років! Я давно вже не заглядав у паспорт – це небезпечно"
ДИНОЗАВР. Як розповідав його близький друг, російський актор Сергій Гармаш, для нього робота була схожа повітрю: "Якби у нього забрали роботу, він би тут же помер". З 1967 року Дуров безперервно працював у театрі на Малій Бронній. А ще на його рахунку – близько 250 ролей у кіно, серед яких левова частка класики: "Я крокую по Москві", "Старики-розбійники", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Д'Артаньян і три мушкетери". Саме таких, як він, називають динозаврами театру і кіно, адже в його кар'єрі було все – він бився з каратистами в кадрі так, що після зйомок ті ходили з синцями; його тягнув у прірву верблюд на зйомках "Майстра і Маргарити"; він повертався з майданчика "Мухтара", покусаний вівчаркою.
ЗАВЖДИ ЖАРТУВАВ. Завдяки своєму почуттю гумору Дуров реалізував себе і в ролі прозаїка. У нього вийшли книги "Грішні записки", "Байки зі закулісся" і "Байки на біс". Лев Костянтинович був людиною дуже іронічним – настільки, що сміявся навіть над смертю. Та так, що одного разу його вже "поховали". "Піднімаюся я якось в метро по ескалатору і бачу, як на сусідньому спускається Люся, дружина мого друга, футболіста Олега Лапшина, – розповідав одного разу Дуров. – Підняла голову, побачила мене, і очі в неї стали квадратними. Ніби мертвого побачила! А ввечері приходить до мене Олег. "Не сердься, – каже. – Загуляв одного разу. А коли прийшов додому, Люська запитує: "Де був?". – "Та зачекай, – кажу, – горе-то яке: Дуров помер. Там вдома у нього всі плачуть". Вона повірила і теж заплакала. Поставила пляшку, я випив і теж заплакав. Коротше, пом'янули тебе добре... Тепер приїхав відсвяткувати твоє воскресіння". Сам же Дуров розповідав, що "ховали" його не тільки друзі, але й вищі сили. Так, коли він приїжджав з гастролями в Донецьк, то побачився з ясновидицею Лідією, і вона, взявши його руку в свою, тут же зазначила, що той вже "пройшов смерть, адже з таким хворим серцем він давно вже мав померти".
СІМ'Я І ДРУЗІ. Лев Дуров народився в Москві. Він походив із знаменитої династії російських циркових артистів – дресирувальників і клоунів. З дитинства навчався сценічному мистецтву, закінчив МХАТ. Зі стартом кар'єри (1954) почалося і його подружнє життя – в цьому ж році він одружився на киянці, його однокурсниці Ірині Кириченко, яку пережив на чотири роки. У Дурова залишилася дочка, актриса Катерина Єршова, а також двоє онуків – Катерина (34 роки) та Іван (31 рік).
У Льва Костянтиновича завжди було багато друзів, особливо у світі кіно.