17 листопада на 85-му році життя помер Роман Віктюк – легендарний український, радянський і російський театральний режисер. Близький друг Романа Віктюка, керівник Палацу "Україна" і продюсер Сергій Перман, прокоментував для Сьогодні.Lifestyle, яким він назавжди запам'ятає знаменитого режисера, майстра і легенду театру.
Роман Григорович Віктюк вже давно не був в Україні, але, за словами Сергія Пермана, щодня мріяв опинитися у Києві чи у Львові. Однак логістика поїздки була складною для його віку.
"Під час останньої нашої з ним розмови ми обговорювали варіант, як би він міг потрапити до Львова..." – розповів Сергій Перман.
"Він приклад українця. Приголомшливий приклад українця. Талановитого, щасливого, затребуваного українця", – поділився Сергій Перман.
Ми вже розповіли, що Роман Віктюк казав про Україну, війну і Майдан. І Сергій Перман додав, що після подій між Україною і Росією режисер дуже страждав і переживав.
Говорячи про Романа Віктюка як про режисера, який змінив світ театру, Сергій Перман зазначив, що він дійсно був революціонером.
Він робив неймовірні речі і завжди був антирадянщиком, провокатором, революціонером. Він робив ті речі, які просто неможливі в радянські часи. І при цьому він залишався до мозку кісток українцем.
А в очах акторів знаменитий режисер завжди був генієм.
"Його обожнювали. Це обожнювання було фантастичним, нелюдським", – сказав Сергій Перман.
"Аліса Брунівна Фрейндліх – одна з його улюблених акторок – його обожнювала. Я чув мільйон разів історії від Людмили Марківни Гурченко, від Ади Миколаївни Роговцевої про чудові дні, проведені з Романом Григоровичем на репетиціях і в житті", – додав продюсер.
Як близький друг режисера, Сергій Перман мав можливість спілкуватися з багатьма із його оточення. Вони багато часу проводили в поїздках, в роботі.
Я багато чому в нього навчився. Ми 25 років спілкувалися, він завжди розповідав неймовірні історії про його постановки, людей, з якими дружив, а це були і світові легенди. Колись дуже давно я думав: "Такого не може бути, чи не для красного слівця він щось додає?" Такими неймовірними були історії його життя. А з часом я знаходив підтвердження всім цим історіям і розповідям його друзів.
Керівник Палацу "Україна" також поділився і приємним потішним епізодом з життя Романа Віктюка. Приїжджаючи до Києва, режисер любив спонтанно відправитися на якийсь спектакль, який ішов того дня. І одного разу, коли Сергій Перман з Романом Віктюком прийшли на одну з вистав до Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, незвичайним чином зустрілися з Богданом Ступкою.
"Я не пам'ятаю, яка це була вистава, але якась не дуже хороша. Ми зайшли, постукали у вікно адміністратору, його (Романа Віктюка. – Ред.) упізнали, нас провели в ложу, і в середині першого акту пролунав стук. У ложу заглядає Богдан Сильвестрович (Ступка. – Ред.) і каже: "Ромо, шо ти тут робиш? Пішли до мене". Ми виходимо і він каже: "Навіщо тобі це гавно дивитися?" – розповів Сергій.
Тоді довгого вечора за бесідою Роман Віктюк поділився спогадами їхньої юності, адже і він, і Богдан Ступка почали свій театральний шлях у Львові. Тоді знаменитий режисер і розповів курйозну історію, як Богдан Сильвестрович в юності грав задню половину чи то корови, чи коня, чи то собаки – загалом, задній тулуб.
"І Богдан Сильвестрович на нього: "Я ж народний артист, навіщо ти такі речі розповідаєш". Хоча це було абсолютною правдою", – розповів Сергій Перман.
"Я з відкритим ротом спостерігав зустріч двох геніїв, двох людей, які характеризують свою епоху, на жаль, вони пішли обидва і сьогодні вони зустрілися", – додав Сергій.
За його словами, Роман Віктюк прожив велике і щасливе життя, і шкодувати потрібно лише про те, що ми, живі нині, залишаємося без такого генія.
Раніше ми розповіли про творчий шлях Романа Віктюка.