Маша Єфросиніна і Настя Каменських
Ще одна зірка відкрито розповіла про сокровенне: в неділю відбувся черговий Charity Weekend з Машею Єфросиніною. На цей раз героїнею стала співачка Настя Каменських.
ПРО ПОПУЛЯРНІСТЬ. "Я дуже часто забуваю, що я артистка, виступаю на сцені, у мене є шанувальники, підписники в соцмережах, мене впізнають на вулиці. Я забуваю про це, коли, наприклад, виходжу в супермаркет. Пам'ятаю, одного разу вбігаю я в магазин зовсім на своїй засмученій хвилі, вся в сльозах, щось у мене там сталося, вже не пам'ятаю що саме, швидко кидаю в кошик якісь продукти, які мені були потрібні, і плачу! І тут я раптом усвідомлюю, що на мене всі дивляться, абсолютно всі, а я не можу зрозуміти чому. І тільки через деякий час до мене доходить, що всі бачать Настю Каменських, яка плаче в супермаркеті! Так, я можу розридатися де завгодно – що в цьому поганого, це ж емоції".
ПРО ШАНУВАЛЬНИКІВ. "До мене легко і просто можна підійти і попросити сфотографуватися або попросити автограф, я до цього дуже добре ставлюся. Але іноді я відмовляю, і не тому, що така погана. Пам'ятаю, одного разу я з температурою 40 йду на концерт, і по мені прямо видно, що я хвора. Ну, видно ж по людині, що вона хвора – у неї соплі, слюні течуть, обличчя зелене. Саме такою я тоді і була – зеленою, ледве на ногах стояла. В цей момент до мене підходить дівчина і питає, чи можна зі мною сфотографуватися. А я їй кажу: "Вибачте, але я не буду, ви ж бачите, в якому я стані". І коли я пішла далі, я почула в спину її слова, зміст яких був, мовляв, "коза, я про тебе краще думала". Як же неймовірно мені прикро було, словами не передати".
ПРО МАТЕРИНСТВО. "Діти – це прекрасно! І я до цього готова. Якщо вибирати кар'єру або дітей, у мене відповідь однозначна. Коли питання стоїть про діток, яка може бути кар'єра?"
ПРО ДИТИНСТВО. "Коли мені було три роки, я повзала не під столом, а під фортепіано. Папа був директором хору Верьовки, мама була співачкою, і вони хотіли вкласти в мене якомога більше. Сказати, що я пам'ятаю своє дитинство – ні, я його не пам'ятаю, тому що весь час була на якихось гуртках. Мама у мене була дуже суворою, мене ніколи не били, але варто було їй на мене подивитися своїм поглядом – і серце в п'ятки йшло. Я до сих пір пам'ятаю, як холоділи мої пальці на ногах від страху сідати за фортепіано: адже мама знала всі ноти, і її не проведеш! Я займала всюди перший місця в різних конкурсах, і якби не стала співачкою, напевно, була б піаністкою. Але у мене немає ніяких образ на маму. Я розуміла тоді і розумію зараз, що все це було на благо. Єдине, що не можу їй пробачити, – це те, що вона мене змушувала займатися балетом. Уявіть тільки: я – два метри заввишки, чотири кілометри вшир – і балетом займаюся (сміється)".
ПРО ВИТРИВАЛІСТЬ. "У мене був божевільний досвід – шалений ритм роботи. У 20 років я могла не спати три дні, пережити вісім перельотів і кілька концертів і потім ще після них відмінно так веселитися. Наш рекорд – п'ять перельотів, два пороми і два концерти за два дні. зараз, в 29 років, в плані витривалості організму все вже не так. Але зараз ми, як дует "Потап і Настя", якому вже 11 років, стали більш виборчими, можемо відмовлятися від концертів, поставивши здоров'я і сон в пріоритеті. А раніше – не могли. У мене була історія, коли я залізла під стіл і ридала зі словами: "Я не вийду на п'ятий концерт!" П'ятий за тиждень в сенсі. У мене подушечки ніг були просто синіми вже від каблуків. Як змушували взяти себе в руки? Рятувалися алкоголем. Можливо, тому я зараз не п'ю – бо своє вже випила. Знаєте, ось як артисти 50 грамів коньяку перед виходом на сцену вживають? У нас так було кожен день. Чесно вам скажу: без алкоголю ти не можеш цього пережити. Психіка не витримує".
ПРО ЗАЙВУ ВАГУ. "Я ніколи про це не замислювалася, в тому числі коли одягала всі ці відверті і "обтягнуті" наряди: мені здавалося, що я сексуальна худа жінка (сміється). У мене було багато шанувальників, які любили мою пишну красу, і, чесно кажучи, це був мій теплий кисіль, який я не могла покинути. Але моменти відчаю були, і під час одного з них я пішла до лікаря. Мені порадили одного фахівця, який нібито кодував від обжерливості. Коли я прийшла і попросила його це зробити, він розсміявся і сказав, що він – звичайний психіатр, а про таку штуку вперше чує (сміється). Чого я тільки не робила: і таблетки пила, і на дієтах абсолютно неправильних сиділа – це коли просто нічого не їсти. Але в підсумку вирішила повністю змінити своє життя і спробувати те, чим ніколи не займалася, – спорт. З дитинства я його просто ненавиділа, але тут сама для себе придумала виклик. І витримала, здолала. Тепер ні дня я не можу провести без занять спортом. Зазвичай о шостій ранку я вже на тренуванні – або бігаю в ботанічному саду, або силові навантаження беру. Все це, звичайно, з правильним харчуванням – не голодування".
ПРО ВЕСІЛЛЯ. "Мені одного разу сказали, що щастя любить тишу, я в це вірю. І це стосується не тільки публічних людей: я раджу дівчатам, які дуже дорожать тим, що мають, і вони в очікуванні весілля, дітей, навіть з подругами не сильно про це говорити. З часом ви все дізнаєтесь про мене. А зараз поки говорити рано (посміхається)".