Фото: novostiphuketa.com
Вчителі та інженери, кухарі і художники, сини забезпечених батьків і мами бізнесменів залишаються без права голосу і можливості вийти на свободу. Заручниками психлікарень часто стають прості люди, ошукані квартирними аферистами або безжальними родичами. Тільки вибратися з спец-установ вони вже не можуть.
Непотрібні люди – до них немає діла ні державі, ні навіть родичам. Від них позбавляються діти, чоловіки, дружини, брати і сестри, надягаючи на своїх рідних гамівні сорочки і замикаючи в психлікарнях на роки, а то й назавжди. Їжа – не лікарняна, а швидше тюремна – каші з сухарями. Як і режим: туалет і прогулянки по графіку.
Шизофренія, деменція і гострий психічний розлад – в психлікарні потрапляють люди будь-якого віку і статусу. Живуть в бараках колишньої колонії -
це вже 70 років лікарня, але порядки мало змінилися. Наприклад, гуляють пацієнти за гратами.
Годують, чим доведеться: літніх пацієнтів – сухарями, розмоченими в воді, інших – кашами. Шеф-кухар визнає, що їжа несмачна, але на пацієнта в день виділяють 5 гривень.
Більшість цих людей своїм рідним не потрібні, каже правозахисник. Лікарі визнають, лікарня перетворилася на готель для непотрібних людей.
За правилами, пацієнтів, яких не потрібно лікувати в стаціонарі, повинні виписувати і відправляти в спецінтернати, але місць в інтернатних закладах немає.
В одній тільки Одеській області таких інтернатів вісім: для дітей і дорослих, і всі вони переповнені, причому нерідко жертвами квартирних аферистів і байдужих родичів.