Не дарма ж в Україні знімалися багато радянських костюмованих фільмів про давно минулі часи.
Складна економічна ситуація навряд чи дозволить більшості з наших співгромадян найближчим часом відправитися до пам'яток, що лежить за межами України. Але спробуємо отримати зі становища що-небудь корисне. Наприклад, чому б не спробувати знайти аналоги закордонним пам'яток серед тих, які є в наших містах і селах? Тим більше аналогів цих виявилося не так вже й мало.
Замки Баварії — "Золота підкова"
У світовому турбізнесі давно усталилася традиція пропонувати мандрівникам не просто поїздку по визначних пам'ятках, а робити з визначеного маршруту отаку "фішку" країни. У Німеччині (а точніше, в Баварії) такою є "Романтична дорога". Сьогодні на маршрут довжиною 360 км "нанизано" безліч замків, у тому числі — уславлений Нойшванштайн, силует якого знайомий більшості (але не всі знають про це) по діснеївських мультфільмах "Спляча красуня".
Найбільш вдалим, хоча і вельми коротким українським аналогом "Романтичної дороги" є "Золота підкова Львівщини". Під такою назвою років 20-30 тому український історик Орест Мацюк, який багато зробив для збереження українських замків і фортець, об'єднав замки в Олеську, Підгірцях та Золочеві. Хоча до будь-якого з цих містечок можна швидко і зручно доїхати зі Львова, сполучення між ними самими залишає бажати кращого. Тому поїздка по "Золотій підкові" на громадському транспорті — розвага для молоді та любителів автостопу. Кращим способом проїхатися по замках в околицях Львова залишається екскурсія на автобусі.
Підгірці. "Палац у фортеці" на Львівщині фігурує у фільмах "Дике полювання короля Стаха", "Потоп", "Д'Артаньян і три мушкетери".
Золочів. У парку навколо Китайського палацу є багато спільних рис з Ліндерхофом у Баварії.
Краків — Київ: дракони і квартал
Спільних рис між столицею України та адміністративним центром Малопольщі предостатньо. Обидва міста виникли на високих пагорбах, що підступають до річок (Дніпра і Вісли). У кожного є шкідлива казкова рептилія, яку городянам довелося знищити: у Києві це був Змій Горинич, а в Кракові — Живоглот, він же Вавельський дракон.
Київське чудовисько до того моменту, як його зжив зі світу Кирило Кожум'яка, мешкало у печері в районі нинішньої Кирилівської церкви. А його польський побратим — в Драконовій ямі, біля підніжжя Вавельського пагорба. З ним, до речі, розправилися аж ніяк не в чесному бою, а шляхом обману, підсунувши йому овечу шкуру, набиту сіркою. Поляки увічнили свою краківську Годзіллу — скульптура стоїть під Вавельським пагорбом і час від часу викидає факел вогню з пащі. А історія про київського Змія живе тільки в казках і розповідях екскурсоводів.
І нарешті, київським Подолом, з його залишками єврейської культури і традицій, повністю відповідає краківський Казимеж.
Київ. Будинок на вулиці Верхній Вал.
Краків. В серці Казимежу.
Католицькі монастирі
Якщо говорити про бюджетні автобусні тури до Кракова, Праги чи Відня, то їх учасники таке явище європейського життя, як католицький монастир, в свій маршрут не включають. А більшість автомандрівників хоча і мають шанс побувати в них, але часто просто поняття не мають про таку можливість. Спеціально для них повідомляємо: в 15 км від Кракова, в місцевості під назвою Тинець, знаходиться абатство ченців-бенедиктинців. На відміну від членів інших орденів, бенедиктинці не замикаються у своєму маленькому світі і приділяють багато уваги взаєминам і спілкуванню зі світською публікою. Тому туристи в Тинці можуть не просто побродити по галереях і залах, а поспілкуватися з ченцями і навіть пообідати в монастирі.
Коли нам захотілося знайти аналог такого ось Тиньця в Україні, то щось подібне виявилося в селі Язловець на Тернопільщині. Мова йде про монастир Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Про неспокійну історію цього місця свідчать товстелезні стіни, невеликі віконця й вежі з боків фасаду. А за будівлею видніється доглянутий парк. У ньому, до речі, знаходиться склеп-усипальниця черниць, скопійована з римських катакомб. В цей час це — єдине місце подібного роду в країні.
Тинець. Абатство бенедиктинців на високому березі Вісли.
Язловець. Після важких часів монастир відроджується.
Чернівці — Відень: будувалися в одному стилі
Звичайно, по-справжньому з австрійською столицею конкурувати складно. Але ми ж не змагатися зібралися, а аналогії відшукувати.
Чернівці, які до Першої світової входили до складу Австро-Угорщини, як ніяке інше місто Східної Європи будувалися за віденськими лекалами. Більш того, на стику XIX-XX ст. у всій імперії, у тому числі в Чернівцях, став популярний так званий віденський сецессіон — відгалуження стилю модерн. Музично-драматичний театр (будувала фірма, яка звела 43 театри по всій Європі), будівлі Медичної академії і Буковинської ощадкаси (там сьогодні перебуває художній музей) так само природно виглядали б на вулиці в межах Рингу (бульварного кільця, що обмежує історичну частину міста) в австрійській столиці.
Причому в Чернівцях не займалися сліпим копіюванням. Тут працювали ті ж метри архітектури, роботи яких і зараз прикрашають віденські вулиці, — Йожеф Главка, Отто Вагнер.
Крім великих будівель, багато спільного можна знайти в дрібницях — в тій же вуличної бруківці, елементах декору залізничного вокзалу (він теж з того часу). Нарешті, обов'язково варто звернути увагу на вхідні двері і парадні багатьох житлових будинків — тим більше що саме ці елементи архітектури зникають дуже швидко і безповоротно.
Столиця Австрії. Знаменитий оперний театр.
Чернівці. "Дом-корабель".