Співробітники, які відмовилися переїхати з підприємством, можуть бути звільнені за ст.36 КЗпП.
"Наше підприємство було змушене переїхати із зони бойових дій. Але кілька співробітників залишилися на тимчасово окупованих територіях. Зв'язок з ними ми вже давно втратили, ніякої інформації від них не надходить, ніякої роботи для нас вони, природно, не виконують. Логічним рішенням для нас є їх звільнення. Які у нас є правові підстави, щоб їх звільнити?" – Ірина Данилишин, м.Дніпропетровськ.
Відповідає Катерина Гутгарц, адвокат ЮК "АБГ":
"Фактично, мова може йти про звільнення у зв'язку з відмовою від переїзду разом з підприємством. Взагалі-то, згідно з частиною першою ст. 32 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника – за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Однак, відповідно до частини четвертої цієї ж статті, якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені (а це має місце бути в вашому випадку, оскільки ваше підприємство не може залишатися на окупованих територіях), а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу. Таким чином, якщо підприємство переїхало в інше місце, а частина працівників не побажала переїжджати разом з підприємством і залишилася на тимчасово окупованих територіях, таких працівників можна звільнити на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП, а саме – відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці".