Митрополит Антоній розповів про духовний сенс свята Стрітення Господнього

15 лютого 2017, 16:05
За традицією в цей день в церкві освячують свічки, що символізують віру, палаючу в серці кожного християнина

Митрополит Антоній. Фото: facebook.com/church.information.center

Стрітення – день, коли кожна людина може прийти в храм і зробити крок назустріч Господу.

Про це в день свята сказав Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній (Паканич), повідомляє Центр інформації УПЦ.

Реклама

"Стрітення Господнє відзначається на сороковий день після Різдва Христового. Для кожної людини сьогоднішнє свято дає відповідь на питання: "Що зробити, щоб зустріти Бога в житті?" За словами святих отців, якщо ми тут, на землі, не зустрінемо Бога-Творця, то у вічному житті вже не буде такої можливості", – зазначив владика Антоній.

Він нагадав, що місце, де людина зустрічається з Богом – це храм Господній.

"Кожна людина відчуває в храмі особливий стан, відчуває близькість Бога. Людина віруюча розуміє, що гріховність можна подолати не своїми силами, а тільки силою Божою. Але від людини залежить перший крок назустріч Творцю", – підкреслив митрополит Антоній.

Реклама

Нагадуючи історію свята, владика Антоній додав, що "Стрітення Господнє стоїть на межі двох епох: старозавітної і Новозавітної".

"За переказами, святий праведний Симеон отримав від Духа Святого повчання, про те, що він не помре, поки не побачить приходу Месії." Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму, зі світом ... ", – сказав Симеон, коли взяв у руки Богонемовля Христа. Ця подія стала великим, двунадесятих святом Стрітення Господнього ", – розповів владика Антоній.

Як повідомляє Центр інформації УПЦ, згідно з Євангелієм старець Симеон прийшов в Єрусалимський храм, щоб поклонитися новонародженому Ісусу Христу. Ангел сповістив, що він не помре, поки не побачить Богонемовля Христа. Побачивши Пресвяту Богородицю з Немовлям Ісусом на руках, він духовно впізнав в Ньому обіцяного Месію. Взявши Ісуса на руки, старець Симеон Богоприємець сказав: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром; бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту народів, і славу людей Твоїх Ізраїля"(Лк. 2:29-32).