Про сексизм і статеву дискримінацію
На щастя, я з таким не стикалася. Історія нинішнього телебачення показує, що настали часи, коли багато що вирішують особисті відносини, і мені пощастило. Я застала той період – він і став моєю телевізійною школою, моїм телевізійним трампліном, коли ми працювали на пориві, на азарті, на внутрішню дисципліну, яка не дозволяла здаватися. Більш того, кар'єру я свою почала з "Підйому" – в проекті, який я вела в парі з чоловіком. Ми були друзями і навіть близько такого не було. Напевно, сьогодні, розмовляючи з вами і бачачи, що діється в світі, я можу сказати, що я – щаслива жінка, мене минула така доля, мені пощастило. Більш того, я не спостерігала такі ситуації поруч. Але, швидше за все, це в якійсь мірі було пов'язано і з молодістю, ти дуже багато де сліпий, а зараз – більше чуйний до всяких таких проявів. Але мій життєвий шлях не зустрічав складних випробувань в цій темі.
Про роль жінки в Україні
Я до певного моменту, працюючи на телебаченні, в робочому постійному вирі не мала уявлення про те, хто моя глядачка. Хто та жінка, з якою я розмовляю через екран телевізора. Два роки тому я прийняла рішення це виправити і відправилася по містах України з майстер-класом "Ти у себе одна" – це історія мого життя, вона дуже щира, розповідає про все. Це було моє внутрішнє рішення, для того, щоб трошки підбадьорити, розбурхати і мотивувати жінок. На початку я навіть не знала, що це буде мати мотиваційний ефект, швидше за просвітницький. Адже я ділюся знаннями і досвідом в боротьбі за ЗСЖ, за своє тіло, організм і так далі. Але в підсумку я зрозуміла, що він (майстер-клас – ред.) носить саме мотиваційний характер.
Я виявила страшний внутрішній психологічний занепад у жінок, якусь втрату внутрішньої енергії. Ніби як все добре, є сім'я, діти, робота, але... Мій майстер-клас присвячений тому, як потрібно за собою стежити, не знущатися над собою, виховувати силу духу, які практики потрібно робити, які книги читати – все навколо того, як ставати закоханою в себе. Приходиш до сесії "питань і відповідей", а всі питання звучать так: "Як підвищити самооцінку?", "Як знайти себе?", "Як зробити так, щоб життя знайшло фарби?".
Я щиро вважаю, що в українських жінках є цілюща сила, рятівна енергія. Тому що саме і чому в нас надломили суспільство, стереотипи і чоловіки, я не знаю, але це сталося. Як тільки наша жінка зробить глибокий вдих, набере цієї цілющої сили в свої легені, вона почне дійсно рятувати країну.
Можливо, це моя фантазія, але я так відчуваю сьогодні себе в цьому суспільстві, я так відчуваю своє призначення для жінок, я бачу, яка велика аудиторія готова йти разом зі мною, і я навряд чи вже зупинюся. Я вірю в жінок, я закохана в наших жінок, незважаючи ні на що. У мене є хейтери, які мене не переносять, але я їх все одно люблю, тому що в нас грають всі барви, буйствені, жирні, смачні фарби. Я багато подорожую, я бачу це. У нас особлива нація і вона жіночого роду. Але я не феміністка, до речі.
Про розподіл обов'язків в сім'ї
Жінка повинна сидіти в декреті – такий стереотип у нас зараз домінує. Але в моїй свідомості, в союзі з моїм чоловіком цього взагалі не було і немає. Наш первісток народився 14 років тому, і вже тоді всередині наших стосунків не виникло навіть розмов мовляв "ти повинна сидіти вдома, інакше ти погана мати". Я б хотіла звернутися за допомогою вашого видання до чоловіків: якщо ви хочете мати поруч з собою жінку, якою будете захоплюватися, вичистіть свою свідомість від цих шаблонів і стереотипів. Ми живемо в іншому часі.
Третє тисячоліття диктує нові норми. Жінки приходять в цей світ з абсолютно іншим генокодами, вони багато можуть, але вони як і раніше народжують дітей.
Жінкам потрібно надавати підтримку, допомогу. Жінка – це істота, яка народжує нове життя, вона апріорі не може бути згубною і руйнівною. Чоловіки страшно бояться, що від цього зрушиться парадигма якась, але вона зрушиться в кращу сторону. Жінка за своєю природою не може завдати шкоди, а всі ці кайдани, окови, вони її стримують, вони її вбивають і викликають депресії.