Людмила Улицька. Фото: snob.ru
Людмила Улицька – російська письменниця , твори якої перекладені 25 мов. Громадський діяч , засновник "Ліги виборців". Дружина скульптора Андрія Красулина .
Зовсім недавно Людмила розмовляла з кореспондентом "Української Правди" про ситуацію в Криму.
"Я Крим дуже люблю. І колись я навіть говорила про те , що якби я собі вибирала батьківщину , я б вибрала Крим . Це я говорила тоді , коли ще не бачила Середземномор'я справжнього , а коли я його побачила , то зрозуміла , чому мені так милий Крим – тому що це шматок Середземномор'я. Абатьківщина цивілізації , в якій ми зараз живемо , це, звичайно , Середземномор'ї.
Крим – цеземля, яка належала дуже багатьом народам , і Херсонеський музей це показує . Там були багато імперії. І римляни, і греки – кого там тільки не було! Татари , Османська імперія , Російська імперія .
Тому з'ясовувати сьогодні , хто там має правити , питання насправді досить складне . Хто б там правил , мені б дуже хотілося , щоб уряд думав про цю землю і влаштовував там людське життя."
"Знаєте, як будь-яке політичне неподобство, я переживаю її як щось надзвичайно неприємне. Як хтось із журналістів – по-моєму, Лев Рубінштейн, – сказав фразу, яка мені здалася ідеальною: "Грабіж під час пожежі". Ось що сталося з Кримом."
"Всі ці політичні вітри дмуть туди, дмуть сюди, а культура залишається незалежною від тієї конкретної ситуації, яка сьогодні склалася. Взагалі, будь-яка форма ігнорування культурного простору з боку політичного – це дурниці. Бо культурний простір насправді важливіше."
"Мій головний герой Криму – це Максиміліан Волошин. Коли виникають розмови про Крим, перша фігура, яка виникає у свідомості, – це він.
Він дуже любив цю землю, боготворив її. Кіммерія – це створення фантазії Максиміліана Волошина. І те, як він переховував у себе гнаних білих, гнаних червоних, як він рятував від розстрілу і знищення самих різних людей, з позицій абсолютно гуманістичних, абсолютно людських, позбавлених політичного підтексту ... Це абсолютно ідеальна фігура."