/ Фото: прес-служба
Найшвидший піаніст світу українського походження Любомир Мельник повертається до Києва. Він зіграє ексклюзивний річний концерт в Caribbean Club Concert Hall 27 серпня.
Також дивіться відео про те, як на фортепіано посеред Північного Льодовитого зіграв італійський композитор Людовіко Ейнауді:
Любомир Мельник є автором унікальної фортепіанної техніки Сontinuous piano music. У перекладі це означає "безперервна музика". Вона базується на принципі збереження безперервного потоку звуку. Маестро засмучує те, що публіка її не сприймала років 40, а представники класичного стилю не визнають досі. "Сьогодні" вдалося поспілкуватися з геніальним піаністом і розпитати, як виникла ця унікальна техніка.
- Розкажіть нашим читачам про своє українське коріння, що пов'язує вас з Україною?
- Я народився в Мюнхені, в українській родині, яка емігрувала до Німеччини. Українська мова була моєю першою мовою, все навколо мене було українським. Я жив у багатьох країнах, але ніколи не відчував себе частинкою тієї чи іншої країни. Я завжди відчував себе українцем. Українська музика, мистецтво, наша історія, наші люди – дуже для мене важливі. Це частина моєї душі. Вони дуже цінні для мене. Я хвилююся за Україну, адже країна переживає тепер страшні часи. Українська культура завжди були частиною мене, моєї душі.
- Чому Вас порівнюють з Ференцем Лістом? Є цікавий випадок або історія?
- Ференц Ліст був великим віртуозом на п'яно (Так Любомир Мельник каже про гру на фортепіано – Ред.). Він теж пропагував гру на п'яно. Інші артисти грали класичні твори. Скажімо, Бах, Моцарт, Бетховен, Шуберт та інші – щось міняли, привносили своє. Але не так багато, як Ліст. Він багато чого змінив у музиці. І я теж привніс у світ зовсім нову гру на фортепіано. У моїй музиці можна почути справжній голос фортепіано.
Раніше люди слухали класичні твори, просто музику. А коли люди слухають мою музику, вони чують не тільки мій твір, а й справжній голос п'яно. І це єдина музика в світі, яка має голос п'яно.
- Ви говорите, що continuous music – це справжній голос фортепіано. У чому ж різниця звучання фортепіано в класичній музиці і в continuous music?
- З одного боку, це просто зрозуміти. У класичній музиці фортепіано є інструментом для того, щоб тільки донести музику до людей. Це просто інструмент. Твори, призначені для фортепіано, можна грати на органі, можна грати на марімбі (ударний музичний інструмент, родич ксилофона. – Ред.), можна грати на різних інструментах, і твір залишається сам собою. Він звучить чудово.
Але continuous music – це безперервна музика, це частина мого життя, це голос фортепіано. Її не можна перенести на інший інструмент, тому що цей голос зникне, а твір не матиме тієї краси, яка є на п'яно.
Наприклад, "Місячну сонату" Бетховена можна зіграти на гітарі, і вона буде звучати просто чудово. Але мою музику можна зіграти на гітарі або марімбі або будь-якому іншому інструменті. Це дуже глибока музика, це правдивий голос п'яно.
Плюс та техніка, в якій я граю, – це крок вперед на тисячі років саме для класичної техніки. Інші піаністи, на жаль, поки нічого не можуть зробити з моєю музикою – вони фізично не можуть грати мою музику. Їх пальці не працюють так швидко. Це показує, що у моєї музики зовсім інша атмосфера. Під час концерту у мене мільйони різних варіантів гри на фортепіано, як рухати клавіші, якщо можна так сказати. А у класичних піаністів, які грають концерти, всього 4-5 варіантів. Вони так звикли.
Класичні піаністи – є експертами в грі класичних творів, але вони не можуть грати п'яно, вони нічого не знають про п'яно. Але грати на фортепіано – це щось більше. Потрібно важко працювати і вчитися роками.
- Скільки пішло часу, щоб знайти саме continuous music, адже ви навчалися в Канаді, жили у Франції, працювали в Паризькій опері?
- Я навчався в класичній консерваторії гри на фортепіано, і, в принципі, мене все влаштовувало. Але в кінці 1970 року і до 1975 року почалися зміни в класичній музиці, з'являлися нові речі в музиці, нові жанри. Тоді мені захотілося щось більше робити на фортепіано, грати щось нове. Старого способу гри на фортепіано мені вже було недостатньо.
У той період я не вмів робити того, що зміг вже через 15 років. З'явився continuous music, і на даний момент я граю його вже більше 40 років. І це не перестає жити в мені, я відчуваю, що я йду глибше і глибше і знаю більше і більше про фортепіано. Люди вважають, що фортепіано – це тільки дерево, залізо і клавіші. Але у нього є життя. Інструмент просто спить під час класичного твору.
- Ви найшвидший піаніст в світі. Чи можна говорити про те, що швидкість гри на фортепіано відображає рівень володіння інструментом?
- Це правда. У всіх піаністів у світі є свій максимум, який він може "вичавити", граючи на фортепіано. Зараз у піаністів фізичний максимум на 13-14 нот на секунду. Вони не можуть перейти цей максимум. Навіть 15-16 для багатьох практично неможливо. А я граю більше 19 нот на секунду! Я тренувався цього роками. І тільки через continuous music зміг досягти такого рівня, адже він змінює тіло. Щоб грати на такій швидкості, як я, у багатьох може піти понад 15 років праці.
- Чи є у вас спеціальні вправи для рук, для пальців, які відрізняються від вправ класичних піаністів?
- Існують вправи класичні, і їх дуже багато. Та музика, яку грають класичні піаністи, – суперпрекрасна. Нам потрібні класичні концерти, я не хочу, щоб люди це кидали. Але я б хотів, щоб піаністи робили і нові речі, це ж новий спосіб грати пальцями і руками. Тому класичні вправи я і мої студенти не роблять. Є різні фізичні вправи для рук і тіла, щоб під час концерту була цілісність тіла і фортепіано. Коли я граю концерт, то моє тіло нібито зливається з інструментом через клавіші і до середини фортепіано.
- Ви виконали в дуеті з українською співачкою Христиною Соловій композицію Fortepiano. Як проходили репетиції, як готувалися?
- Це був прекрасний дует. Христина написала прекрасну пісню. Така музика повинна жити. Це складна річ, тому потрібно підготуватися і підготувати себе. Мені було дуже приємно грати цю музику разом з Христиною. Мені б хотілося зробити якісь нові твори разом.
- Чи бачите ви у комусь, у молодому талановитому піаністові того, хто буде продовжувати вашу справу, вашу музику continuous music?
- Є молоді піаністи, які тільки починають вчитися і ще не дійшли далеко. Адже це складний і тривалий шлях. Але поки що немає того, з ким би я міг зараз разом виступати на сцені. Я б дуже хотів, щоб хтось зіграв зі мною на сцені концерт цілу годину, де б на сцені стояли одночасно два фортепіано. Для мене важливо – передати іншим те, що я можу зараз грати на фортепіано.
Щоб молоді піаністи змогли зіграти цю музику. Втім, це дуже дивна ситуація, адже класичний світ абсолютно не хоче приймати нову музику, ту, що я граю. Класичні піаністи не зацікавлені в новій музиці, вони грають Баха, Бетховена. Вони не хочуть бачити новий світ музики.
- Де саме народилася ваша унікальна техніка?
- Вона народилася раптово. Це був 1973 рік у Парижі. Я грав для модерн-танцівниці Керолін Карлсон. Вона була великою зіркою у Франції і проводила майстер-класи для молоді. Від неї прийшло натхнення. Я грав на її лекціях. Після цих майстер-класів в мені виникали ідеї continuous music.
- Що вас надихає? Ви щось слухаєте, уявляєте?
- Все, що є в моєму житті, все відображається в моїй музиці. Це змінює мене щохвилини. Я бачу нові речі, роблю нові речі. Душа зростає щомиті, і все, що відбувається в моєму житті – плинне. Є час, коли я творю, створюю твори. Кожен твір створюється з нічого, раптово, починається ідея, і щось нове може створюватись днями, місяцями або роками.
У моїй музиці є вода, навіть на фізичному рівні. Адже ніхто не знає, що таке вода. Ми не можемо створювати воду, вона є важливою для нашого життя. Три головні речі в моїй музиці: вода, повітря і камінь.