Євген Літвинкович / Фото: пресслужба
Вісім років тому він підкорив серця мільйонів глядачів "Х-фактора" – тоді білоруський хлопець Євген Літвінкович став зіркою України. Куди він зник і про що його перша пісня білоруською мовою? Чому довелося позбуватися любовного привороту і як він називає Ігоря Кондратюка – про це і не тільки співак розповів нам в ексклюзивному інтерв'ю.
Зараз не найлегші часи в світі, рік видався важкий. Зважаючи на переглянуті нами інтерв'ю, ви дуже позитивна людина. Який настрій у вас тепер? І як вплинув карантин на вас як артиста?
Всі накопичені гроші на квартиру або будинок нині доводиться потихеньку витрачати. Довелося, як то кажуть, калитку розв'язати і діставати звідти, тому що роботи зараз немає. Але я розумію, що це все зараз проїм, витрачу на життя, і все. Потрібно було терміново щось робити. До цього часу було чимало накопиченого матеріалу, щоб записати альбом. Новий, свіжий, дорослий, цікавий. Вирішив, що треба терміново вкласти в справу, у музику, щоб потім не шкодувати.
Мій карантин від початку і досі – весь у музиці. Максимально займаюся творчістю. Так, я не заробляю, вкладаю, але зараз буквально немає вільних днів.
Тобто часу на смуток про важкий період немає?
Ну як, я ж жива людина. Наприклад, у цьому році я не зміг відвідати мамин ювілей. Зараз у грудні буде в сестри ювілей, вони чекають і хочуть, щоб я приїхав, але і в світі обстановка напружена, а в Білорусі – тим більше. Але позитив у душі допомагає боротися!
Вас рідко можна зустріти на світських заходах і ТБ. У коментарях під піснями всі пишуть: Женю, куди ти пропав?
Чесно кажучи, я і по суті своїй трохи соціопат. Навколо мене так багато людей, це всім артистам знайоме. Всі хочуть на тебе подивитися, помацати тебе, дізнатися про тебе. І ти вибираєш бути вдома. До того ж багато хто думає, якщо артиста немає на ТБ, то його немає взагалі.
Ну, здрастуйте! Якщо ви дійсно любите артиста, значить, ви підписані на нього у соцмережах і бачите, де і які заходи проходять з його участю. Я постійно кудись їжджу і виступаю. А телебачення не гумове, і туди потрапляють або топартисти, або хваткі, які цим горять.
Хочемо привітати вас із прем'єрою пісні "Блакітнавокая". Як ми дізналися, вона написана під враженням від того, що відбувалося в рідній вам Білорусі. Це дійсно перша композиція білоруською у вашому репертуарі?
Перша і єдина! З нас роками вибивали білоруську культуру. У Білорусі ніхто не говорить білоруською мовою. Все білоруське забувається, його ганять. Так бути не повинно. Ми така добра нація! Дивіться на наші мітинги – квіти і кульки. Люди, щоб стати на лавочку, взуття знімають. Ми такі й маємо пишатися цим білоруською мовою. Вона гарна і співуча. І ось закипіло, заболіло... Це було складно, зі словником, але все ж з'явилася пісня.
Кілька років тому в одному з інтерв'ю ви сказали, що білоруси найчастіше обговорюють проблеми в бесідах між собою, так би мовити, "на кухні". Чи могли ви припустити, що у вашій країні колись відбуватимуться такі події?
Ні. І я думаю, що відсотків 90 білорусів не могли б такого собі уявити. Із часів Другої світової війни напевно таких великих заворушень не було ніколи. Кажуть, мовляв, це проплачено, але я вам скажу: ми хочемо змінити своє життя і ненавидимо владу абсолютно безкоштовно. Нам нема чого ділити, немає того, через що ми могли б посваритися.
Ця пісня і лірична, з присмаком романтики, і одночасно є в ній рок і міць! Можливо, це відображення вас, вашого характеру?
Мені приємно, що ви провели таку аналогію. Це дійсно так. Я дуже м'яка людина, миролюбна. Але є в мені той стрижень енергетичний, який дається взнаки в потрібний час.
У пісні ви співаєте, що обіцяєте повернутися на батьківщину, а коли останній раз були в Білорусі?
Рік тому, на свій день народження, 4 листопада.
Чи часто ваші рідні приїжджали до вас у Київ?
Маму завжди кликав погуляти, на концерти, на Великдень, її і мій день народження, Новий рік. Сестра рідше – сім'я, робота тощо. Але мої найбільші білоруські гості – моя мама і близькі друзі.
В Україні ви живете вже вісім років. Тут стали більш популярним, ніж у Білорусі. Це так?
Білоруських артистів часто стрижуть під один гребінець. Там немає розвитку, цікавих шоу-проєктів. Буває щось, але це в нікуди йде. А тут моя популярність набула іншого масштабу. Тут мене полюбило багато людей, які голосували за мене, підтримували. Минуло вісім років, і я вам скажу, що не можу користуватися громадським транспортом. Мене, як і раніше, впізнають, смикають, на руки мене піднімають – я ж дрібний. Потрясти, посмикати за щоки – як з рідною людиною. Тому я вважаю за краще їздити на таксі (сміється).
Нормально реагуєте на такі моменти?
Звичайно, адже тебе люблять, це приємно. Але люди виховані по-різному: хтось вважає, що ти їм винен – адже вони відправили смс (голосували на шоу "Х-фактор". – Ред). Може, вони в чомусь і праві... А хтось хоче просто підійти, але соромиться. Я ж бачу, що за мною стежать, спостерігають. Кажу: "Скільки можна чекати, давайте сфоткаємося вже" (сміється). Я дуже відкритий. Але не люблю, коли нишком щось роблять.
З білоруськими артистами спілкуєтеся?
Так, спілкуюся. Не так, щоб прям дружити, але зараз відчувається згуртованість. І в соцмережах ми одне одного підтримуємо, коментуємо, листуємося.
А з ким спілкуєтеся з "Х-фактора"? Із суддями чи учасниками?
З учасниками дуже рідко. А так, взагалі, Ігор Васильович (Ігор Кондратюк. – Ред.), друг мій дорогий. Тато, як я його називав (сміється). Він мене підтягує на заходи свої, я його запрошую на концерти, вітаю зі святами. Але найчастіше спілкуюся з Ерікою Ситник, яка була педагогом з вокалу на проєкті, ми подружилися. З'явилося багато знайомих, людей, які були творцями цього всього – оператори, режисери, сценаристи.
Ірина Дубцова якось сказала, що у вас є фан-клуб, який очолив Філіп Кіркоров. З ним коли-небудь перетиналися?
Ірина Дубцова запрошувала мене до себе на день народження, я приїжджав до неї в Москву. Тоді познайомився завдяки їй з різними знаменитостями, навіть примудрився заспівати там. Але Філіп Бедросович тоді не приїхав. Щодо "фан-клубу" вона переборщила. Вони обговорювали мій виступ, і Кіркоров сказав, що вболіває за мене. Власне, фан-клуб в особі самого Кіркорова (сміється).
У вашому репертуарі є пісні тепер уже трьома мовами. Ви якось прохопилися, що зверталися до провидця, щоб дізнатися, чи потрібно вам вивчити англійську і почати писати пісні ще й цією мовою. Поки не вивчили?
За родом діяльності я знайомий з різними людьми, і такої спеціальності теж. Було запитання – як поліпшити моє становище. Мені сказали, що це абсолютно не треба, мовляв, працюй, все буде добре. Ну, не треба так не треба, і добре! (Сміється.)
Щодо ясновидців. Ви також розповідали про любовну історію, коли вам довелося звертатися до екстрасенса, щоб зняти сильний приворот! Ви забобонна людина? Вірите в містику?
Так людина створена, якщо не можеш чогось собі пояснити, то починаєш цього боятися. І цей страх змушує тебе вірити в можливість таку. Ти продовжуєш це не бачити, не чути, але воно всередині тебе. Іноді, коли прокидаєшся в гарному настрої і думаєш, що ти мало не просвітлена людина, не віриш у всю цю нісенітницю. Але буває, що навколо тебе щось відбувається, якась недобра тема. І починаєш заганятися. Може, я був такий втомлений від певних стосунків і зашуганий психологічно, що вже міг повірити в усе що завгодно. Принаймні тепер все стало на свої місця. Може, це був психологічний хід – не знаю, нехай навіть так. Головне, що стало краще і легше.
В одному з інтерв'ю згадували, що були на концерті Бейонсе і вона вас дуже вразила. Хто ще з відомих колег справляє на вас такий же ефект?
Мені дуже подобається Майкл Джексон. Він – приклад для всіх. Якщо брати когось із наших, то мене вражає працьовитість і трудоголізм MONATIK. Якби всі так зубами чіплялися за роботу, то рівень українського і білоруського шоу-бізнесу був би набагато вище. А Бейонсе – взагалі красуня. Це був Франкфурт-на-Майні. Тоді я вперше був на такому концерті, але враження на все життя!
Що любите слухати?
Поки ви не подзвонили, грала Zivert. А ще – Єва Польна. Я ж дискотечний хлопець. Є надходження нової музики – швидко пробіжуся по всіх новинках, завантажу собі щось. У Єви Польни люблю лірику, думаю, у нас багато схожих словесних зворотів у піснях. А ще – Enigma, Sade обожнюю.
Ви грали в КВК, займалися дзюдо і навіть трохи диджеїли. А чим тепер, крім музики, захоплюєтеся?
Готувати люблю! Придумувати нові страви і пригощати гостей. Останнім часом почав вивчати класичну білоруську кухню. Страва "верещака" – дуже смачна тема.
Купив собі маленький диджейський пульт. Але туплю поки з програмами (сміється), відклав убік, тепер він у мене весь час перед очима.
Люблю постріляти, хоч і зір поганий, але є кайф змагальний. Коли з друзями стріляєш, а вони не вважають тебе за сильного суперника, і раптом ти всіх дивуєш. Полювання не люблю. Батько був мисливцем, а я що старше стаю, то більше розумію – хто я такий, щоб полювати? У мене що, їжі немає, чи що? (Сміється.)
Що далі від вас чекати? Альбом, пісні?
Зовсім недавно у мене відбулася ще одна прем'єра, вийшла пісня під назвою "Охотница". Також я написав затишну й атмосферну пісню "Теплая новогодняя". Якщо говорити про альбом, то у нього поки немає назви, у ньому буде вісім пісень. Вони – як я, доросліші, ліричні. Загалом, плани вперед дивляться, вперед біжать. Мені подобається, що моє творче життя починає вирувати і кипіти!
Нещодавно ми писали про те, куди пропав співак Оскар.