Ніл. Вирішив стати музикантом й підкорити світ з тих пір, як вперше побачив і почув виступи Елвіса Преслі.
Зовсім скоро у канадського музиканта, автора легендарної і ким тільки не переспіваної Heart of Gold, Ніла Янга – ювілей: йому виповниться 70! Можна було б сказати, що Ніл цілком відповідає своєму віку, адже він не виділяється надмірною енергійністю і не виглядає набагато молодше своїх років. Але у нього є свої "нестаріючі козирі": характерний високий тенор і неповторна техніка виконання на гітарі, про що він не втомлюється нагадувати, випускаючи нові записи.
БЕЗ ГМО. Останнім часом музикант сильно заглибився в громадську діяльність та активно закликає всіх відмовитися від ГМО у фермерстві. Проблеми взаємодії людства і навколишнього середовища турбують музиканта настільки, що крім публічних висловлювань на цю тему він навіть екоальбом цього літа випустив. І вперше за довгий час (а то і за все творчість Янга) на перший план в піснях вийшли не його голос або віртуозні гітарні партії, а тексти, в яких співак раз у раз закликає "пити каву без ГМО" та "не йти на поводу у бездушних корпорацій ". Природно, критика альбому була вельми стриманою – ніхто не в праві розносити в пух і прах благі наміри, тим більше що вони супроводжувалися класично якісної янговской музикою. Але і високих позицій у рейтингах збірник так не отримав.
РЕТРО-ЗАПИСИ. До слова, за рік до цього Ніл презентував альбом A Letter Home, навколо якого також велося безліч розмов. Ходили чутки, що Янг пише його навпіл з Джеком Уайтом (екс-солістом White Stripes) і складається він виключно з різних каверів. А ще подейкували, що це буде прощанням Янга зі сценою. Сам же Янг всі ці чутки розвіяв, особливо з приводу завершення своєї музичної кар'єри, і описав новий збірник як одну з його найбільш "низькотехнологічних" записів, тобто найменш оброблену всілякими звуковими ефектами. В описі альбому говориться, що він являє собою збірник "відкритих заново пісень з минулого, які були записані за допомогою старовинної електромеханічної технології".
ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ПРЕСЛІ. Ніл народився в Онтаріо, а коли трохи підріс, його сім'я переїхала до Вінніпега. Там він влаштувався на роботу в один з нічних клубів, де познайомився з Джоні Мітчел, і вже на початку 60-х почав з нею виступати. Трохи пізніше він переїхав до Лос-Анджелес, як і мріяв з тих пір, як вперше побачив і почув Елвіса Преслі, який його надихнув стати музикантом. Там він шукав себе у всіляких жанрах, перепробував співпраця з різними групами, що грають скіффл, блюз і рокабіллі, але в підсумку в 70-х прийшов до висновку, що найбільш комфортно себе почуває в жанрі фолку і кантрі-року (Heart of Gold, Old Man).
НАДИХАВ КОБЕЙНА. У 80-х Янг пустився в експерименти, в 90-х – повернувся до класики, в 2000-х зосередився на вокалі. За весь цей час він записав більше трьох десятків альбомів, написав атмосферну музику до фільму Джима Джармуша "Мрець" і, звичайно ж, отримав дві статуетки "Греммі". Але найголовніше в його послужному списку – це те, що його музика не тільки об'єднала кілька мільйонів фанатів по всьому світу, але й вплинула на створення і творчість таких легенд, як Nirvana, Pearl Jam і Radiohead. Саме за це виконавець отримав прізвисько "хрещеного батька гранжу". Його мелодії і тексти багато хто сприймав дуже радикально: так, відомі слова Курта Кобейна "Краще згоріти, ніж згаснути" з його передсмертної записки взяті саме з пісні Нілу My My, Hey Hey.