Фільм "Інферно" знімався у Флоренції
"Інферно", США, 2016. Пекло, Данте і Хенкс в бігах.
Екранізація однойменного роману Дена Брауна, який побачив світ ще аж 2013 року. Це вже третя за рахунком картина про пригоди надмірно цікавого гарвардського професора симвології Роберта Ленгдона (Том Хенкс) – до "Інферно" були "Код да Вінчі" та "Ангели і демони". І в ній професор оговтується в лікарні у Флоренції. Роберт, прямо як в класичному мексиканському серіалі, нічого не пам'ятає – у нього тимчасова амнезія. Але при цьому у запасливо Ленгдона є при собі лазерна указка, яка при включенні демонструє зображення пекла з поеми Данте "Божественна комедія". А позначки на цьому зображенні прямо вказують на загиблого декількома днями раніше біотехнолога Зобріста (Бен Фостер), який розробляв найпотужнішу4 біологічну зброю. Іншими словами, ця картина – ключ до місця, де Зобріст сховав свій вбивчий винахід...
Ну, що сказати: нудно. Причому нудно всім: і глядачеві, і навіть самому Хенксу (контракт його, чи що, зобов'язав грати?). Якщо перша книга Брауна "брала" своєї провокативністю, оригінальною вигадкою і відвертими "наїздами" на церкву (а це багатьом подобається), то "Інферно", незважаючи на назву, – досить пересічний роман. А його сюжет – типовий для шпигунських трилерів, де всі з серйозними фізіономіями полюють за якимось шаблонно малесеньким предметом (флешка, ключ, диск). І не просто полюють – а бігають, або, я б навіть сказав, мигтять. Чому мигтять? Та тому, що оператор, марно намагаючись надати зображенні ефект реалістичного присутності, звів свою роботу до того, що все і вся навколо нього тремтить дрібним тремором. Тремтить Хенкс, тремтить його нудна екранна напарниця у виконанні Фелісіті Джонс... Відчуття, що оператор забув, що знімають кіно за Брауном, а не чергового Джейсона Борна.
Загалом, вийшло дуже посереднє і сіреньке кіно – яке не рятує навіть великий і, як завжди, бездоганний Том Хенкс.
ФАКТИ. Фільм знімався у Флоренції. При цьому мерія міста пішла назустріч знімальній групі і надала в їх користування реальні історичні будівлі, наприклад – Палаццо Веккьо. Більш того: чиновники видали режисерові Рону Говарду "ключі від міста": в стародавні часи, коли місто було оточене стіною і в'їзд був тільки через одні ворота, такий жест означав гостинність, знак довіри і доброти! Режисер не залишився в боргу і зняв мера Флоренції Даріо Нарделлі на задньому плані в одному з епізодів картини.
А яка Флоренція без пекла Данте (миготить в видіннях професора Ленгдона)! Тому відділ спецефектів картини закупив 9 тисяч літрів несправжньої крові, зробленої на основі цукру (щоб здавалася густою). Так що, мабуть, пекло – це єдине, що виглядає в картині симпатично.
"Микита Кожум'яка", Україна , 2016
Перший український мультфільм "Микита Кожум'яка" в 3D-форматі добирався до великих екранів і свого глядача більше дев'яти (!) років. Історія настільки довгого шляху досить типова для нашого кінематографу: спочатку держава виділяє кошти, але після першого траншу грошовий потік раптом різко вичерпується, і далі – роки простою. Подібних прикладів багато: "Той, хто пройшов крізь вогонь", "Толока", "Бабай"... На щастя, "Микита" витримав і зміг прорватися крізь фінансові негаразди.
Ця картина продовжує історію першого київського супергероя – Кирила Кожум'яки, який переміг Змія-поганця. Тільки цього разу замість билинного персонажа віддуватиметься його 12-річний син – Микита. І треба сказати, що йому доведеться несолодко: у батька-то хоч сила була богатирська, а він так – звичайний кволий пацан. Що, втім, не завадить хлопчику встати на шляху у злого духа Змія (ну ніяк не вгамується цей гад повзучий), який вселився до відьми... Але, незважаючи на опис, бої зі Змієм в мультфільмі не головне. "Наше кіно про дружбу, любов і доброту. Мультфільм вийшов веселий і позитивний", – запевняє режисер Манук Депоян.
ШТАТИ ДОПОМОГЛИ. Не обійшлося і без закордонної допомоги: "Американські колеги поправили сценарій, направили його в потрібне русло, додали динаміки і викинули деяких героїв", – зізнався актор Віктор Андрієнко, який озвучив у фільмі кажана Едика. До речі, слід віддати належне творцям мульта: в озвучці у них задіяні суцільні зірки. Крім Андрієнка, це ще й Руслана Писанка (вона подарувала свій голос головній бяці – відьмі), і людина-силач – Віталій Вірастюк (Кирило Кожум'яка).
Для Писанки грати відьму не вперше: вона мала справу з містикою в "Вогнем і мечем" Єжи Гоффмана. Вона ж придумала таку страшну фішку в мультику: "Мені раптом спало на думку, що дух дракона періодично прокидається в моїй відьмі, і вона починає говорити якимось особливим, загробним голосом. Почувши цей голос, режисер ледь під стіл не впав!".