В картині немає відвертого «м'яса» и вируючих річок крові
"Джон Уік-2", США 2017
Три роки тому, 2014-го, на екрани тихо вийшов такий собі "Джон Уік" з Кіану Рівзом в головній ролі. При скромному бюджеті в $ 20 млн картина зібрала $ 86 млн – сума, звичайно, симпатична, але, за мірками Голлівуду, нічого особливого. Однак фанати жанру були від "Уіка" у цілковитому захопленні, назвавши фільм "Найкращим бойовиком десятиліття". І дійсно, "Джон" буквально підірвав застояне болото екшену. Звичайна "дерев'яність" Рівза зіграла цього разу йому на користь – дійсно, хто чекає емоцій (ну крім люті) від похмурого мужика, у якого викрали тачку і вбили улюбленого песика!
Більш того, на той момент 49-річний актор приємно здивував усіх своєю фізичною підготовкою: в бойових сценах він знімався без дублерів і виглядав справжньою "машиною для вбивств". При цьому "Джон Уік" вийшов жорстким і кривавим – в стилі бойовиків 80-х, але без всієї цієї небувальщини типу "Коммандо" (коли звучить один постріл, а падає 50 убитих). А відточена хореографія поєдинків на дві-три голови перевершувала всі, що до цього плодив Голлівуд.
СІКВЕЛ. За сюжетом у "гості" до Уіка приходить італієць, що колись його виручив, і тепер вимагає повернути борг: вбити свою сестру, яка вступає у володіння масштабною кримінальною мережею. Звичайно, Уік може відмовитися. Але, за законами спільноти кілерів, він тим самим позбудеться професійної честі і налаштує проти себе всіх своїх колег. І тому Джон береться за роботу...
Як бачимо, сюжет, що називається не новий. Але фішка "Уіка" зовсім не в сюжеті, а в тому, щоб максимально примусити ваш організм виробляти адреналін. І з цим завданням кіношка справляється на всі сто! Це не фільм – це якийсь тайфун насильства, в якому постійно стріляють, дроблять кістки, шматують плоть ножами і т.ін. Все-таки не даремно в режисерському кріслі влаштувався екс-каскадер "Матриці" Чад Стахелскі – цей хлопець знає толк в ураганному екшені!
Відразу обмовлюся: в картині немає відвертого "м'яса" (це вам не "Пила") і вируючих кривавих річок. Вся принадність фільму в тому, що насильство в ньому виглядає як мистецтво. Більш того, в ньому відчувається певна поезія... і любов. З плюсів: все, що глядачеві сподобалося в першій частині, сміливо множте на два (хоч в це складно повірити, але це так!). Окреме захоплення викликає шалене сцена, знята довгим планом, в якій вмирає два десятка людей. Це маленький шедевр.
"На 50 відтінків темніше", США 2017
Продовження еротичної саги про взаємини між молодою і прекрасною Анастейшею та молодим і дуже багатим Греєм. У першій частині вони розійшлися через те, що дівчина не змогла змиритися з його БДСМ-нахилами. У другій частині вона дає йому другий шанс, але ставить умову: жодних батогів! Вони знову починають зустрічатися, але то тут, то там, спливають колишні коханки Грея. Та й сам Грей не змінюється.
Якщо ви бачили першу частину, і вона вам сподобалася – значить, друга вам припаде до душі ще більше. Але якщо ви дали цьому фільму шанс в надії, що якщо вже його знімає інший режисер, то він буде більш витончений і все-таки еротичний, – вас спіткає розчарування. Звичайно, на показах фільмів "з полуничкою" в залі завжди знайдеться пара регочуть глядачів. Але якщо весь зал сміється, як на "Американському пирозі", значить, щось на зйомках пішло не так. Дакота Джонсон апатична до всього: до дотиків Грея, його мільярдів і авіакомпаній, і до дивних дівчат з перев'язаними руками. А Джеймі Дорнан намагається зіграти бажання до своєї нібито коханої, при цьому, навіть не знімаючи штанів. І так весь фільм. На жаль, в цьому дуже мало естетики, від того – і задоволення від перегляду. І справа навіть не в відвертості кадрів: справа в пристрасті, якій у цієї пари немає взагалі.