Солоне море. Багатьох воно забере на дно.
В оригіналі назва цієї картини звучить як "Останні години". У нас же її охрестили "І грянув шторм". Але, мабуть, цього здалося мало, тому що їй дали ще одну прокатну назву – "Проти шторму". Обидві вони при цьому, як можна помітити, чомусь безбожно перебріхують оригінальну.
Сюжет фільму заснований на реальних подіях, що трапилися в далекому 1952 році. Саме тоді на узбережжі Нової Англії обрушився найсильніший ураган. Були обірвані лінії електропередач, потоплені десятки судів, а танкер "Пендлтон", захоплений ураганом в море, розірвало стихією на дві частини, в результаті чого 32 моряки опинилися в пастці на потопаючому судні.
Далі сюжет розділяється на дві лінії. Перша – моряки під керівництвом асистента інженера Рея (брат Бена Аффлека Кейсі) намагаються всіляко уповільнити занурення залишків танкера на дно. Друга – четверо рятувальників з берегової охорони США намагаються прорватися крізь гігантські хвилі до людей, які зазнали лиха.
Можна скільки завгодно бурчати, що все це вже було. Що гігантські хвилі – не ново (взяти хоча б фільм 2000 року "Ідеальний шторм"), що кораблі вже сотні разів розвалювалися під напором стихії і перетворювалися для сотень людей в могилу ("Посейдон" 2006-го). Це дійсно так, але "І грянув шторм" знятий по-справжньому ефектно, кожен актор в ньому – на своєму місці, а глядач не може не переживати за хлопців, які вмирають на екрані.