Найбільш зухвалий супергерой.
У найманця Уейда Уїлсона (Райан Рейнольдс) є мінімум дві сильні сторони: він чудово володіє будь-якою стрілецькою зброєю і у нього відмінне почуття гумору. Досить агресивне, правда, але Уейду це ні крапельки не заважає. Як і красуні Ванессі, яка живить до Вілсона певні симпатії. І все б добре, але у життя на Уйеда свої плани: лікарі виявили у найманця невиліковну форму раку. І тут раптом дуже вдало з'явилася якась організація (таємна і могутня, ясна річ), яка запропонувала Вілсона зцілення в обмін на участь в експерименті по перетворенню людства... в суперлюдей. Правда, зовнішність Уїлсона при цьому неабияк постраждає (красунчиком він вже більше не буде), а тіло його покриється моторошними шрамами. Але це ж дрібниці – зате живий.
Звичайно, без сюрпризу не обійшлося: після закінчення експерименту злісна корпорація захотіла зробити з Уейда свого особистого раба (дарма, чи, вони його лікували?), Ось тільки Вілсон категорично проти. І він виходить на стежку війни. З ким? Так з усіма – з корпорацією, бандитами та іншими плохишами. Він бере собі звучний нік Дедпул і одягається в червоний шкіряний костюм. А ще він багато жартує: почуття гумору – єдине, що у нього залишилося від себе колишнього.
Жанр кінокоміксу давно вимагав дзвінкого ляпаса. А то аж надто пафосним він був: по-скандинавськи суворий "Тор", високотехнічний "Залізна людина"... І тут "Дедпул" – як свіжий ковток повітря.
По-перше, він смішний. Складно не засміятися, коли Вілсон кричить: "Тільки не зелений колір, тільки не зелений!" Ця фраза – пряме відсилання до фільму "Зелений ліхтар" (ще одна коміксових екранізація), в якій головну роль грав все той же Райан Рейнольдс. Тільки той фільм вийшов на рідкість убогим і закономірно провалився в прокаті. Єдиний мінус жартів "Дедпула" – в перекладі багато з них істотно пом'якшили, в оригіналі вони куди ядренее.
По-друге, в картині просто ураганна постановка екшна – оригінальна, жорстка, кривава. Розпоротий мечами тіла, продірявлені кулями голови ... І все це – під жарти-байки Дедпула.
По-третє, Рейнольдс – вдалий герой для комікс-екранізації. Симпатичний, ставний, з харизмою. А щоб його гарненька рожа не дуже дратувала, її досить вдало спотворили, що, до речі, стало причиною чималої кількості саркастичних знущань з боку інших героїв фільму.