Як пережити насилля
Насильство на елементарному рівні можна розділити на фізичне і психологічне. Це може бути побиття, штурхання, незаконне обмеження свободи і прав людини або, наприклад, приниження, образа, тиск, погрози, психологічні ігри та маніпуляції з корисливою метою. Про це психолог Марина Журбенко пояснила Сьогодні.Lifestyle і дала поради тим, хто зіткнувся з насильством, як його пережити.
Стати жертвою насильства – означає пережити травмуючий досвід, який надалі може впливати на якість життя і побудову соціальних зв'язків жертви. Характерною спільною рисою для всіх видів насильства є те, що будь-яка його форма веде до відчуття себе нікчемним.
Крім того, все це ще й супроводжується неприємними моментами: страхом, депресією і саморуйнівною поведінкою, тривогою, почуттям провини і сорому, озлобленістю, агресією, гіркотою, бажанням помсти, безпорадністю, безсиллям, а також фізичними симптомами: панічні атаки, головні болі, проблеми зі сном, болі в сонячному сплетінні і животі.
"Парадокс полягає саме в тому, що незалежно від виду насильства, жертва може мовчати про те, що відбувається і виправдовувати поведінку насильника. Ті, що пережили насильство, в більшості випадків, переживають почуття сорому і страху, які і заважають звернутися за допомогою. А ще, віра в те, що "чоловік-тиран виправитися" або страх розсердити його ще більше і потерпіти наступне знущання. Що стосується психологічного насильства, то якщо цей процес затяжний, – це дуже пригнічує почуття гідності, поваги до себе і тоді звернення за допомогою стає практично неможливим", – пояснила експертка.
За своє життя фізичне або сексуальне насильство хоча б раз переживала кожна четверта українка віком 15-49 років. Вголос про свою проблему наважується розповісти тільки одна з трьох жінок.
Одна з головних проблем – це толерантність до насильства на соціально-культурному рівні. Переконання, що домашнє насильство – це "нормально", тому що так було з нашими мамами, бабусями. Або переконання, що якщо про це заявити і визнати факт того, що сталося, то це ганьба.
"Але знаєте, що найстрашніше? Це коли маленька дівчинка або підліток підходить до своєї мами і каже, що вітчим з нею щось робить, за всіма описами схоже на розтління і сексуальне насильство, а мама їй відповідає каже, що вона все вигадала і взагалі спровокувала своїм зовнішнім виглядом або поведінкою. Страшних історій я знаю дуже багато. Кожен випадок кричущий. Я хочу закликати всіх жінок, що в разі насильства ЗАВЖДИ НЕОБХІДНО ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ! Ситуації можуть бути дуже різними, поодинокими або повторюватися, але в будь-якому випадку потрібно бігти за допомогою і робити все для того, щоб це припинити", – пояснює психолог.
Як допомогти людині, яка пережила насильство
- "Гарячі лінії", екстрені служби психологічної допомоги, телефон довіри.
- Особиста робота з психологом.
- Груповий супровід і робота з психологом в групі підтримки.
За слова експертки, дуже важливо і необхідно для психолога встановити двосторонній зв'язок і довіру, створити комфортну для людини обстановку конфіденційності та спокою. Для клієнта надзвичайно важливо усвідомлювати власну безпеку і відсутність насильника. Це допомагає зібратися з думками і зосередитися на своєму актуальному стані.
Завдання консультанта в такому випадку – зосередивши увагу на зверненні клієнта, встановити факти без будь-якої інтерпретації, включати під час консультування рефлексію, тобто, прислухатися до свого внутрішнього стану, відстежувати свої почуття і думки, навчитися їх приймати і керувати ними.
"Уміння стримувати власні емоції і почуття дозволяє консультанту спокійно і виважено оцінити ситуацію, в якій опинилася жертва насильства, запропонувати їй інформаційну допомогу і допомогти прийняти рішення самостійно, тим самим здобувши впевненість і силу. Ці консультаційні прийоми отримали назву "кризова інтервенція". Головна мета "кризової інтервенції" – допомогти жінці ефективно впоратися з травмою внаслідок насильства", – пояснила Марина.
Для цього в процесі консультування ставиться три завдання, які вирішуються за допомогою психотерапевта:
- адекватне і чітке уявлення про те, що сталося;
- управління своїми почуттями і реакціями, подолання афекту;
- формування поведінкових моделей, що дозволяють впоратися з наслідками травми.
Як правильно себе вести родичам жертви насильства
За словами Марини, найчастіше про факт насильства дізнаються першими родичі, близькі або подруги. Є лише три правила, які повинен знати кожен, щоб правильно себе поводити.
1. Не звинувачувати і не давати ніяких оцінок
Слова про те, що потрібно було дивитися на всі боки або завжди носити з собою балончик – забудьте про них. Це вже сталося! Залиште моралі і розповіді про методи самооборони для тих, хто жодного разу не переживав насильства в своєму житті.
2. Не лякатися реакцій жертви
Панічні атаки, які можуть з'явитися внаслідок пережитого, раптові напади страху, пост-травматичний синдром – все це закономірні процеси. Не варто боятися цього. Будьте поруч з жертвою і допомагайте їй заземлитися простими методами, такими як потримати за руку, вчасно дати склянку води, вмитися, обійняти і дозволити плакати. Одним словом не заперечувати жодних її почуттів і тілесних проявів.
3. Уважно слухати
Найважливіше, щоб близька людина не кинула в подібній ситуації. Саме вона може адекватно і тверезо оцінити куди і до кого вчасно звернутися за допомогою і, що важливо, дати певні поради у потрібній формі.
"Я сама колись зіткнулася з нерозумінням і почуттям провини за свої панічні атаки. Я була переконана, що для того, щоб звернутися за допомогою – потрібен вагоміший привід. Тепер же, ці переконання я вважаю абсолютно абсурдними", – поділилася особистим досвідом психолог.иня.
В Україні розширили поняття "згвалтування" і "сексуальне насильство" – дивіться відео:
Раніше "Сьогодні" повідомляли про випадок в поїзді, де жорстоко побили і намагалися зґвалтувати молоду матір Анастасію Лугову.