Олександр Стоянов і Катерина Кухар. Фото: прес-служба
Прем'єр балету Олександр Стоянов розповів про хімію між партнерами, театральні інтриги і гонорари артистів.
"Зараз ми дуже багато гастролюємо за кордоном. Америка в грудні, Франція в січні, потім Німеччина, Канада, Ізраїль... і так нескінченно. Але ми завжди з великим задоволенням повертаємося на рідну сцену і даємо вистави для наших улюблених рідних глядачів України. 31 грудня і 2 січня ми з Катериною Кухар танцювали на київській сцені виставу "Лускунчик" – це для мене дуже знаковий спектакль, я танцюю в ньому завжди з великим задоволенням А 31 грудня його танцюю тільки в улюбленому театрі Національна опера України – це вже традиція", – ділиться танцюрист.
Олександр Стоянов розповів про свої перші гастролі і гонорар. "На свої перші гастролі я поїхав, будучи ще студентом 1-го курсу хореографічного училища. Це була Японія. Враження були незабутні. Радикально інша культура, харчування, менталітет. Всі один одному поступаються дорогою, дякують, вибачаються... Це мені запам'яталося найбільше. Зараз поясню чому. Після трьох тижнів гастролей в Японії ми, нарешті, повернулися до Києва. Це була ніч. Я попросив, щоб мене висадили трохи раніше, хотів прогулятися. І ось я вийшов. Валялося сміття, порожні пляшки... До мене підходить щось п'яне і каже: "Чуєш, хлопче, 2 рубля не знайдеться? На пляшку не вистачає". Після Японії це здавалося диким. Але в той же час можу точно сказати, що ось так рівненько, під лінієчку, як живуть, наприклад, в Швейцарії, я б не хотів. Душа у наших людей ширше, незважаючи на якісь шорсткості. На свій перший гонорар я купив братові монітор для комп'ютера, який з'явився на українському ринку тільки через 5 років. Батькам фотоапарат Kyocera, який призначався тільки для японського ринку. Купу японських сувенірів... Так, для мене на той час гонорар був досить значним! Під кінець гастролей в Японії у мене залишилося всього 300 доларів. Валізи були забиті подарунками, а ось похвалитися перед батьками трьома папірцями було не дуже круто. Як мені тоді здавалося. І я вирішив піти до банку і поміняти 200 доларів за одному. Вийшла досить значна стопка. Поклавши стодоларову банкноту зверху двохсот одиниць, я скрутив їх в рулон, як у фільмах про гангстерів, і попрямував додому. Розбираючи вдома подарунки при братові і сестрах, я витягнув рулон грошей. Я думаю, що описувати паузу, здивування і т.д. немає сенсу".
Стоянов зізнався, що йому доводилося відмовлятися від ролей через кохання: "Я вів спектаклі з переломами, з зірваною спиною, з температурою і отруєнням. Але є одна причина, з якої я відмовлявся танцювати з іншими партнерками і їхати на гастролі – це кохання. Наприклад, виставу "Ромео і Джульєтта" я завжди танцюю тільки з Катериною Кухар. Було дуже мало випадків, коли я погоджувався танцювати з іншими партнерками. Тільки коли Катерина була в декреті. Одного разу я відмовитися від гастролей у Франції з іншою партнеркою, для цього мені довелося зламати руку, щоб пояснити причину своєї відмови. Зламати руку виявилося не так вже й легко але все вийшло, і я залишився в Києві в гіпсі зі своєю коханою. Підтримки та обійми – це наша робота. Хоча я трохи ревнивий, але справедливий. Я не дозволяю робити іншим те, чого не дозволив би собі з іншими. Але Катерина дуже добре знає рамки дозволеного".