Поплавська: "Мені здається, хороший вчитель має бути трошки і артистом, і психологом"
- Марина, ви з дитинства прагнули до публічності, або це бажання прийшло пізніше?
- Я абсолютно не прагнула до публічності – скоріше, навіть навпаки. Виставлятися напоказ – це не про мене, хоча ще з юності любила співати і пародіювати голоси знаменитостей. Може, десь у глибині душі у мене і була мрія про велику сцену, але в той час всі розуміли, що вибитися з провінції дуже важко. Безумовно, мені допоміг розкріпачитися КВН, і таким чином доля зіграла зі мною жарт – я не хотіла публічності, але отримала її.
- Незважаючи на те, що КВН багатьох позбавляє професії, вам все ж вдалося поєднувати виступи з викладацькою діяльністю.
- Є спеціальності, які поєднувати неможливо – наприклад, медицина чи юриспруденція. А ось в педагогіці – безумовно, теж дуже серйозній сфері – акторство вітається. Мені здається, хороший вчитель має бути трошки і артистом, і психологом. Я викладаю українську мову та літературу в старших класах в одній з житомирських шкіл. У даний момент у мене 7-9 класи. Класне керівництво було в минулі роки – чотири 11-х класи я вже випустила. З багатьма випускниками ми підтримуємо зв'язок, і для мене це висока оцінка моєї роботи.
- Ви суворий вчитель?
- Думаю, так, але двійками рідко кого завалюю. Завжди кажу хлопцям, щоб вони не плутали мене з тим образом, який вони бачать на екрані. Пояснюю їм, що це моє захоплення, як, наприклад, у їхніх батьків, які можуть любити футбол, приготування страв, рукоділля і т. д.
- Як можете оцінити сучасний КВН?
- Спочатку КВН був передачею на злобу дня, достатньо критичною, такою, що розхитує якісь негативні установки в суспільстві. Зараз він нагадує веселе шоу – і не завжди смішне, на жаль. Не буду ханжею і не стану говорити, що КВН вже не люблю – він мені дав путівку в життя, можливість знайти другу професію.
- Ваша команда "Девчонки из Житомира" прославилася на всю Україну, хоча у Вищій лізі в Москві відзначилася всього в одній грі. Чому більше не грали у "вишці"?
- Причина дуже тривіальна – фінансова. Адже наша команда з невеликого міста, де немає заводів-гігантів, які могли б нас проспонсорувати. Звичайно, допомога була, дякую величезне багатьом нашим землякам і не тільки, але такого глобального фінансування, як в інших команд, не було. Тому в цьому плані ми не могли ні з ким конкурувати, хоча сценарії авторська група писала і пише відмінні. Ми це довели в 2011 році, коли через 14 років після виграного в Юрмалі "КіВіНа" знову удостоїлися цієї нагороди – ювілейного "КіВіНа в темному".
- Після успіху в Юрмалі в 2011 році вас запросили ведучою на канал НТВ. Скільки ви там пропрацювали?
- Півроку, а після цього програму закрили – мабуть, вичерпалися фінанси і інтерес до неї. Це був проект "Анастасія", присвячений жінкам, які зневірилися самостійно вирішити свої проблеми. Було знято 80 програм, і, думаю, глядачам проект подобався: до мене часто підходили і дякували в аеропортах, на вулицях, в метро, іноді навіть плакали при цьому.
- З дня створення "Дизель Студіо", у проектах якого ви зараз задіяні, пройшов вже майже рік. Як вас умовили знову повернутися на ТБ?
- Після зйомок однієї з програм мені прийшла смс від давнього друга – Єгора Крутоголова. Він запропонував взяти участь у їх новому проекті – мені це було дуже приємно. Тим більше про миколаївську команду "Дизель" я знала не з чуток – хлопці прославилися, ще граючи в КВН. Участь у проектах "Дизель Студіо" – це новий виток у моїй біографії, вірю в тривалу співпрацю і дружбу.
- А що з викладанням?
- А я вмію поєднувати і не привчена палити мости. Майбутнє покаже. Поки живу в Житомирі і приїжджаю в Київ в міру необхідності.
- Які у вас творчі амбіції – хочете, наприклад, зіграти головну роль в якій-небудь драмі?
- Чесно кажучи, про головну роль я не думала, а ось яскрава характерна роль другого плану – чому б і ні!
- У вас дуже ефектна зовнішність. А були моменти, коли вас просили змінитися?
- Дякую! Ви маєте на увазі повноту? Як казала Тетяна Васильєва: "Ваша повнота свідчить про ваше благородство". Як мені свого часу пояснила професор РДГУ Ніна Володимирівна Ростова, знайти характерну артистку з такою зовнішністю в кіно зараз дуже проблематично. Вибір серед худих і струнких завжди був великим, а ось серед пишних – в рази менше. Жарти з приводу моєї фігури завжди були присутні в моєму житті, і ще якісь! Зазвичай даю людям спокійно висловитися, хоча в дитинстві і юності комплексувала з цього приводу. Зараз немає – мабуть, стала мудрішою: коли зрозуміла, що битися з вагою – собі дорожче, вирішила відпустити ситуацію. І вже є результати. Але ставати анорексичнкою особливо мені не світить – втрачу славу і роботу. А це не входить в мої грандіозні плани (посміхається).
- З приводу вашого особистого життя нічого невідомо...
- Скажімо так – я не самотня. Як всі зараз жартують, в активному і пасивному пошуку. Так що у толерантних чоловіків-бізнесменів і не тільки є всі шанси! Дітей у мене немає, зате є племінники, яких обожнюю.