Андрій Доманський. Прес-служба каналу "Інтер"
Відомий український телеведучий Андрій Доманський розповів "Сегодня" про те, як почуває себе, ставши вп'яте батьком, як перестав бути вініловим Плюшкіним, а також про гонитву за довгим рублем і про загравання з дівчатами.
— Андрію, в серпні ви відсвяткували свій 42-й день народження. Як відмітили? Які цікаві подарунки отримували?
— Я нарешті отримав подарунок, про який давно мріяв: дружина подарувала мені вініловий програвач! І колекція вінілу, яку я дуже довго збирав і яка просто накопичувалася в квартирі, тепер нарешті отримала можливість радувати мене і моїх сусідів. Я перетворився з вінілового Плюшкіна на активного користувача вінілу!
— Півтора місяці тому у вас з'явився п'ята дитина — дочка Віра. Чому вибрали таке ім'я для дочки?
— Ми з дружиною досить ледачі. У нас є Кіра, і ми просто в українському варіанті її імені поміняли одну букву, і вийшло "Віра". "Кіра, Віра" — легко запам'ятати, по два склади. Ми якось відразу підібрали ім'я — це ідея дружини: у нас немає ні родичів, ні якихось яскравих знайомих з таким ім'ям.
— Чим вас зараз радує Вірочка?
— Вона почала спокійно робити свої туалетні справи. Це велике досягнення для дитини її віку! Це серйозний результат, яким можна похвалитися. А ще вона вже посміхається, причому усвідомлено — реагує на татові і мамині "агу-агу".
— Дочка дає батькам поспати?
— Я сплю в будь-якому випадку, що б навколо не відбувалося.
— Ви берете активну участь у вихованні дитини? Дружина може спокійно залишити на вас дитину на якийсь час?
— Години на чотири — спокійно! Я ж досвідчений батько, у мене ж п'ятеро дітей. Я знаю, як робити суміші. Так я навіть однією рукою сповивати немовля можу!
— А як 4-річна Кіра спілкується з молодшою сестричкою?
— Кирочка дуже любить сестру — вона над нею, як квочка над курчам. Коли Віра засинає, Кіра любить підійти до неї і взяти за голову: "Ти спиш, моя маленька? Ти спиш, моя маленька?". Бідна Вірочка прокидається. Був період, коли Вірочка побачивши Кіри починала відразу ревіти. І Кіра така: "Ти моя маленька, не плач, я з тобою, я з тобою, я з тобою". Так що взаємини у них своєрідні.
— У цьому році ми всією країною відзначаємо серйозну дату — 25-річчя незалежності України. Ви знову будете ведучим великого концерту на "Інтері", присвяченого цьому святу (в ефірі 24 серпня о 20:30). З нагоди ювілею буде щось особливе?
— "Концерт "Україна від А до Я" — це спроба систематизувати все те, що ми знаємо про нашу країну. Причому не тільки те, що було на протязі 25 років незалежності. У цьому концерті ми торкнемося події 100-річної і навіть тисячі років. Це звичайно ж не повна каталогізація і систематизація, але найяскравіші моменти нашої історії висвітлимо. Ми ще раз згадаємо, що нам є, ким і чим пишатися. Згадаймо про все, що виділяє нашу країну на тлі інших і дозволяє їй дійсно відчувати себе незалежною і спиратися на власні сили, на власну гордість, на власні таланти.
— Уже стало традицією, що на концертах ви берете участь не тільки як ведучий, а й як артист. Цього разу теж співати будете?
— Звичайно! Я заспіваю пісню "Канарєєчка" Свирида Петровича Голохвастова з відомого телевізійного мюзиклу "За двома зайцями". Коли раніше дивився цей фільм, то завжди мріяв опинитися на місці актора, тому що він так класно грає цей образ, настільки органічно і яскраво! Я відчував, що теж можу його приміряти на себе. І ось збулася моя мрія! У цьому концертному номері я граю Голохвастова. Мені навіть не треба було перевтілюватися — це все, чим я займався в Одесі, поки мені не довелося заробляти собі на життя. А саме: бив байдики, тунеядствовал, загравав з дівчатами, їв, пив, танцював, кричав не своїм голосом непотрібні пісні.
— А яким ви були в 25 років? Чим займалися, про що мріяли в цьому віці?
— Давайте згадаємо: 25 років мені було в 1999 році... О, у мене тоді ще не було дітей, але вже була сім'я, і я дуже багато працював. Але при цьому я був такий досить безбашений персонаж — ніякого горизонту планування, ніяких думок про майбутнє. Жив сьогоднішнім днем, тут і зараз, кругом-бігом. Вже були якісь авторитети — я вже аналізував минуле, кого-то ставив на п'єдестал, пил скидався, а кого-то знімав з постаменту. На той час уже пройшов той період, коли у мене взагалі авторитетів не було, і вважав, що я найрозумніший. Ось такий я був. А ще я був товстий! У мене була вага в 103 кілограми! Більше, слава богу, я не важив ніколи.
— До речі, про вагу. На початку року ви посперечалися з Андрієм Дромовим (відомим шеф-кухарем, співведучим програми "Готуємо разом". — Авт.), що до кінця 2016-го він скине 30 кілограмів. Як просувається ваш спір і його схуднення?
— У нього зараз проблема — скинути останні 10 кілограмів, які вимагають щоденної роботи. Тобто він скинув той зайву вагу, який скидається легко. А коли треба саме активно включатися, лити кров-пот-сльози, тоді Дром відступився.
— Як ви потрапили на телебачення свого часу?
— Ну як... Погоня за довгим рублем, міражі з величезних золотих гір, нечувані гонорари, солодкі промови менеджерів (сміється). Традиційний набір, що я вам буду розповідати.
— Наскільки ви запальний?
— Що старшим стаю, то менше заводжуся, тому що прекрасно розумію, що злитися не має сенсу. На кого злитися? Я можу усвідомлено сердитися на близьких мені людей, коли вони мене засмучують. Наприклад, на сина свого, бо він телепень в чомусь. Або на молодшу дочку, яка не сходила в туалет вчасно. Це теж мене буде засмучувати, але я не буду заводитися з цього приводу. Намагаюся контролювати свої емоції, тому що розумію, що запальність ні до чого хорошого в результаті не призведе. До того ж існує величезна кількість людей, яким я потрібен здоровим з усіма моїми нервовими клітинами, з цілими кінцівками і з неподбітим оком.