Хірурги інків виявилися набагато ефективнішими за сучасних лікарів

Вчені з Університету Майамі вивчили 800 черепів людей, які зазнали трепанації за часів імперії інків в Перу в період з IV століття до нашої ери по XVI століття нашої ери, і встановили, що відсоток тих, що вижили після операції був вище, ніж за часів Громадянської війни в США .

Разом з тим, дослідження вчених дозволили дізнатися, що перші досліди трепанації у інків були невдалими. В IV-II століттях до нашої ери відсоток тих, що вижили не перевищував сорока. Найвищої позначки – 91% – він досяг у період з XI по XV століття. У наступне століття середній коефіцієнт опустився до інтервалу в 75-83%. Варто відзначити, що смертність від трепанації за часів Громадянської війни становила 46-56% .

На даний момент дослідники не знають , як саме хірурги інків досягли таких високих показників , але у них є припущення , щодо того , чому за часів Громадянської війни смертність була високою . За словами вчених , під час війни лікарі не стерилізували інструмент і просували у відкритий череп пальці , щоб промацати рану і кістку . Інки ж якимось чином справлялися із зараженням і , імовірно , використовували листя кокаїнового куща для анестезії .

Вчені оцінювали смертність за ступенем ремоделювання кістки . Якщо на черепі не залишилося слідів загоєння рани , то вони вважали людину померлою через операцію , а якщо кістка носила сліди корекції , то визнавали таких пацієнтів такими, що видужали .