Одного разу бас-гітарист "Океану Ельзи" Денис Дудко зрозумів, що скучив за контрабасом, і разом з вокалісткою Олею Лукачевою вирішив створити проект MARU. Спочатку вони співали кавери на хіти, але з часом почали з'являтися свої пісні, а дует перетворився на велику групу. Вони співають англійською та українською, а слухаючи їх Sparks насилу віриш, що це зроблено в Україні – настільки це органічно і самобутньо.
Напередодні концерту (2 листопада) Денис Дудко і Оля Лукачева розповіли "Сегодня", хто в їхньому бенді головний, чому не вважають себе джазовим проектом і які секрети дитинства нікому не розповідали.
- Група MARU пройшла рубіж в півтора року. Які підсумки ви встигли зробити?
Денис: Підсумки проміжні: так, ми записали свій матеріал, випустили альбом, зняли два кліпи. Але ми все ще перебуваємо у пошуку. Ми впевнено йдемо до своєї мети, але поки пошук себе не закінчено.
Оля: Наша група – це стихійно-планомірний процес. Сам проект народився стихійно, але потім ми почали підходити до процесу серйозніше, і тепер ми повноцінний організм.
- Ці пошуки відчутні: коли була у вас на літньому концерті, чула змішання і нашарування різних стилів – джаз, соул, інді. Як би ви самі визначили свій жанр?
Д .: Мені особисто складно його назвати. Наш жанр називається так і називається, напевно, – MARU. Я не бачу якихось аналогів нашій групі в Україні. В якійсь мірі це добре, а з іншого боку – не зовсім. У нашій країні – і журналістами, і слухачами, і самими музикантами – музика ідентифікується за допомогою стереотипів. І розумієш же, що ці самі стереотипи іноді навіть потрібні, але, з іншого боку, – якого біса, якщо можна зробити щось по-справжньому своє? Якщо підлаштовуватися під стереотипи, дуже скоро будеш просто робити продукт. А ми намагаємося займатися творчістю, а не ремеслом.
О .: Так, асоціативний ряд дуже важливий. Але правий Денис – важливо не перетворитися на раба жанру. У нас може бути буквально якась одна фразочка в пісні, яка допоможе віднести нас до того чи іншого жанру. Наприклад, нам дуже смішно, коли нас називають джазовим проектом!
Д .: Так, я точно можу сказати, що ми не джазова група. Напевно, це тому, що ми використовуємо контрабас! А інструменту більш джазового, ніж контрабас, просто не придумаєш.
- У момент, коли ви вирішили розширитися з дуету у великій бенд, як ви вирішували, який саме музикант вам потрібен?
Д .: Завдання було непростим. Але коли ми зібралися саме цим складом, я на першій же репетиції зрозумів – так, це воно! А могло б і не вийти нічого, адже це дуже тонка штука – людина повинна бути не просто хорошим музикантом, але ще і творчою одиницею. Він повинен постійно видавати свої власні ідеї, та ще при цьому бути не дуже вразливим. Адже є ж такі музиканти – якщо їм відмовляти у втіленні якихось задумів, вони будуть нишком ображатися.
- Була здивована, побачивши у вас на концерті двох барабанщиків. Чому вирішили поставити двох?
Д .: В якийсь момент мені ця ідея здалася цікавою з точки зору звучання. Мені хотілося, щоб було багато саме ударних і перкусії. Основою звучання в моєму уявленні повинен був бути голос і ритм. А клавіші і гітари додавали б фарб в цю картину, красу.
- Хто у вашому тандемі головний?
О .: Денис, тому що він автор матеріалу. Це дуже важливий момент – саме він вказує напрямок.
Д .: Я автор, але Оля співає, тому вона теж головна. (Посміхається.) Ту музику, яку я пишу, вона якимось чином пропускає через себе і вже потім випускає на свободу.
- Який ідеальний майданчик для MARU – бар, палац "Україна", стадіон? До чого ви прагнете?
О .: Клубні концерти завжди доставляють велике задоволення. Але з часом ти приходиш до стадіонів, великих майданчиків. І музика при цьому може залишатися душевною – як у того ж Стінга – для парасольки і чашечки кави.
- Могли б зараз розповісти про те, про що ніхто не знає?
О .: Колись в садку я займалася гімнастикою. Для цього доводилося дуже рано вставати. І в якийсь момент я просто не витримала і відмовилася ходити на ці заняття. Батьки мене пожаліли. Так ось, буквально через тиждень нашу гімнастичну групу показали по телеку! Я, звичайно, страшно засмутилася, у мене була істерика. Кричала батькам: "Чому ви мене послухали? Я ж маленька дитина!"
Д .: Я теж згадав про садок. У мене тоді було довге світле волосся і я вередував, просив маму, щоб вона мені зробила великий бант! Я настільки її дістав, що вона мені все-таки зав'язала великий білий бант, з яким я, в труселях, гордо і відправився до садка.
- Навколо нового колективу завжди повно критики. Звертаєте на неї увагу?
Д .: Для нас важлива критика різних людей. Нашого продюсера, батьків, друзів-музикантів. Вакарчук, наприклад, чесний і відвертий у цьому сенсі. В цілому він нас підтримує, хоча детальної розмови, розкладання по поличках ще не було. Але ми не любимо порожнього "погано" – нам важливо, щоб у людини були аргументи.
О .: Найскладніше приймати критику батьків – боїшся, що будуть хвалити більше, ніж ти того заслуговуєш.
Нагадаємо, в ексклюзивному інтерв'ю "Сегодня" актриса і популярний блогер Ірина Горбачова розповіла про свою роль в "Аритмії", про те, як змінилося її життя після успіху в Instagram, на якій стадії нині її стосунки з чоловіком.
Відома актриса і телеведуча Лілія Ребрик розповіла "Сегодня" про те, як їй даються підйоми о четвертій годині ранку, чому глядачі кажуть, що були про неї кращої думки, як вийшла на роботу через тиждень після пологів і про щастя взаємопорозуміння в шлюбі.