В архіві тернополянина і фотожурналіста Романа Островського зберігаються унікальні фотографії перших зйомок зірок української естради — Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, Софії Ротару, Василя Зінкевича. А починалося все в студентські роки, коли щуплому хлопчині, власкору газети "Радянський студент", пощастило потрапити на зйомки фільму "Червона рута", а через рік — на популярну в 1970-х телепрограму "Алло, ми шукаємо таланти". Опубліковані ним кадри з роками стали народними і зажили своїм життям. А завдяки знімкам "Сегодня" розкрила таємницю, кому Володимир Івасюк присвятив свою "Червону руту".
ТРЕТЄ ОКО. Ось вже 50 років Роман Островський не розлучається з фотоапаратом. Він так зрісся з об'єктивом, що навіть про події свого життя розповідає, зіставляючи зі зробленими тоді знімками. "Уперше Володимира Івасюка мій об'єктив зловив 26 лютого 1972 року, — згадує 66-річний журналіст. — Поки вчився у ВНЗ в Чернівцях, працював позаштатним кореспондентом найпопулярнішої тоді газети для молоді "Радянський студент". У залі нашого університету в Чернівцях знімали популярну тоді передачу "Алло, ми шукаємо таланти", а я виявився єдиним щасливчиком-фотокором, якому Москва дозволила вести зйомку. Я так захопився, що 12 плівок відзняв!". Серед запрошених на передачу був і автор легендарної пісні "Червона рута" Володимир Івасюк. Завдяки Островському зберігся момент, коли молодому композитору вручили нагороду, а потім — його інтерв'ю з ведучим Олександром Масляковим. У березні фоторепортаж надрукував "Радянський студент", потім деякі кадри передрукували республіканські і навіть всесоюзні газети і журнали, забувши вказати їхнього автора. Так знімки зажили власним життям.
"А роком раніше мені посміхнулася удача, — говорить співрозмовник. — У 1971-му мій друг-журналіст розповів, що в Яремче знімається музичний фільм "Червона рута" за участю молодих виконавців Буковини. І я загорівся ідеєю потрапити на кіномайданчик". Так з легкої руки Романа Островського в українській пресі з'явилися перші чорно-білі знімки майбутніх зірок української естради — Софії Ротару, Назарія Яремчука і Василя Зінкевича. "На жаль, Івасюк мені в об'єктив не потрапив. Сьогодні мало хто знає, що саме Володимир першим зняв аматорське відео про свою "Червону руту" і приніс його на обласне телебачення. Тоді і виникла ідея створити професійний фільм про пісню, яка стала легендою".
МУЗА ІВАСЮКА. Багато років залишалося загадкою, кому композитор присвятив дивовижні слова: "Ти признайся мені, Звідки в тебе ті чари". Дослідники його творчості висловлювали різні припущення про дівчину з "чар-зіллям". Відкрив таємницю саме Островський. "Мою однокласницю Марію Соколовську всі називали Мусею, з Івасюком вони вчилися в одній групі медінституту. І цілком ймовірно, музикант закохався в неї. Я навіть можу аргументувати свої здогади, — каже Роман Карлович. — Якось ми з Машею пили чай у неї на кухні. Раптом вона питає: "Хочеш, покажу щось цікаве?". І простягла текст "Червоної рути" з автографом Івасюка". Загадково посміхаючись у вуса, Роман поклав переді мною копію вірша з підписом-присвятою: "Мусі від Володі. 15.9.70. ІІІ пара. Лекція по дермі". Тоді ж Марія-Муся подарувала однокласнику своє фото з Володимиром Івасюком, на якому вони стоять у вишиванках і весело сміються. Молоді і щасливі. Звідси і підпис: "На добру пам'ять однокласнику Романові Островському від мене і Володі Івасюка про нашу прекрасну юність".
ІВАСЮК ВІДОБРАЗИВ ВБИВЦЮ. Трагічна смерть музиканта щокувала не тільки його близьких. У Львові пошепки переказували версії загибелі Володимира Івасюка. "Сегодня" кілька разів спілкувалася з правоохоронцями, причетними до розслідування 35-річної давнини. Крапку в справі не поставлено досі. Правоохоронці все таки схиляються до версії самогубства, хоча не заперечують, що за композитором велося стеження п'ятим, "ідеологічним" управлінням КДБ. Одна з причин — композитор був патріотом і дуже чітко висловлював свою позицію, наприклад, відмовлявся писати музику на російські тексти. Батьки Івасюка до самої своєї смерті боролися за перегляд справи і наполягали на тому, що їхнього сина вбили. "Уявіть моє здивування, коли через півроку після похорону вбитого Івасюка його батько Михайло Григорович, з яким ми були дуже добре знайомі, попросив мене проявити знайдені три фотоплівки, — зазначає фотокор. — Володя й сам був дуже хорошим фотографом, а ті плівки стали останніми в його житті, просто проявити їх він не встиг. Батько попросив нікому про них не розповідати: мовляв, невідомо, хто на них. Я погодився і запитав, чи можу зробити собі на пам'ять кілька кадрів. Він дозволив. Пізніше ці знімки і плівки у нього вилучили несподівані співробітники КДБ. На щастя, збереглися мої кадри, але нічого особливого і нового я там не виявив — лише друзі-приятелі Івасюка. Хоча існувала версія, ніби Володимир відобразив причетних до його вбивства людей, які могли бути близькі до нього. У самогубство композитора я ніколи не вірив".
З ПІСНЕЮ ПО ЖИТТЮ. В унікальному архіві Романа Островського збереглися і кадри з першого фестивалю "Червона рута", що проходив у липні 1988 року. "Про нього мало хто знає, адже фестиваль проводили в Кіцмані (Чернівецька область. — Авт.), де народився автор "Червоної рути". Можливо, тому робити фото категорично заборонялося. Але я начепив на себе відразу три камери, і мене пропустили! Напевно, подумали, що я з спецслужб", — сміється журналіст.
Журналістська доля не раз зводила Романа Островського з іншим буковинцем, співаком Назарієм Яремчуком, у чиєму виконанні звучали відомі пісні Івасюка — та ж "Червона рута" і "Водограй". Перше інтерв'ю з молодим виконавцем, до речі, також було надруковано саме у тій газеті, де працював Островський. "Після розмови ми разом сфотографувалися, і я пожартував: "Коли ти, Назарію, станеш відомим співаком або навіть народним артистом, я буду хвалитися знайомством з тобою, — з гордістю згадує журналіст. — Так і сталося".