Кадр з фільму "Одного разу в Голлівуді" / Фото: YouTube
Дев'ятий фільм талановитого режисера Квентіна Тарантіно "Одного разу в Голлівуді " номіновано на Оскар 2020. На днях в Мережі з'явився відеоролик – документалка про зйомки картини .
Дізнайтеся також, у кого кращі шанси отримати "Оскар" в 2020 році:
Про що ж нове творіння Квентіна, хто зіграв в фільмі і чим він запам'ятається – читайте в огляді "Сегодня".
"Одного разу в Голлівуді": сюжет фільму
Оскільки режисер цього фільму Квентін Тарантіно, то звичайною ця історія не могла бути. Тут переплітаються вигадані і реальні персонажі, придумані події і справжні. Як виявилося, фінал стрічки теж став переплетенням фантазії автора на тему "Як би могло бути, якби...".
Так ось, дії фільму відбуваються наприкінці 60-х років минулого століття, під час заходу "золотого століття Голлівуду". У центрі сюжету актор Рік Долтон і його дублер Кліфф Бут. Парочці необхідно примиритися з ситуацією в кінематографі, якщо вона хоче залишатися на плаву. В цей час в Голлівуді стається низка дивних подій, в тому числі реальних.
Сценарій і драматургія
Завзятим шанувальникам творчості Тарантіно буде нудно, тим же, хто любить "помірний мордобій", – дуже навіть. Хоча у фільмі багато тарантінівських фішок – шпигун з вогнеметом, перестрілки, жорстка бійка з кров'ю, – все ж це "лайт-версія".
Від Квентіна Тарантіно, здавалося б, варто очікувати чого завгодно: крові, божевілля, гіперболізації. Однак цього разу все в міру, як алкоголю в коктейлі, який сп'янив ще на перших ковтках. Тарантіно показав багатошаровий Голлівуд наприкінці 60-х – скрупульозно, часом до безумства і істерії. Тут сили кинуті на формування казково-глянсової атмосфери Лос-Анджелеса – своєрідної туристичної листівки з минулого. Звісно, варто зазначити, що фільм частково заснований на реальних подіях, які сталися 9 серпня 1969 року.
Цього дня група хіпі з "сім'ї" Чарлі Менсона вбили дружину Романа Поланскі Шерон Тейт і трьох її друзів. Але історія в фільмі не сумна, тут доречні гумор і зухвала сатира. Тим більше що протягом двох годин режисер плавно підводить нас до трагічних хвилин, а фінал вийшов абсолютно непередбачуваний.
Акторський склад і враження від фільму
У картині зібралося ціле сузір'я акторів: Аль Пачіно, Люк Перрі (зіграв напередодні смерті), Дакота Феннінг, Курт Рассел, Тім Рот, Берт Рейнолдс, Майкл Медсен, Майя Турман Гоук, Ліна Данем і Деміен Льюїс. Головні ролі в картині виконали Леонардо Ді Капріо, Бред Пітт і Марго Роббі.
З приводу гри акторів неголовних ролей – вони відмінно створили антураж навколо історії, відіграли епоху, так би мовити, де багато курять, матюкаються, носять окуляри навіть вночі і слухають радіо на повну! Нічого не нагадує?! Стосовно гри Лео і Бреда – про це можна говорити вічно. Історію взаємин їх героїв Тарантіно подає як справжню дружбу з самовіддачею. Мені ж це нагадало ситуацію, коли у гарної дівчини обов'язково є найближча негарна подруга. Поруч з некрасивою подругою перша самостверджується.
Обидва герої егоїстичні, борсаються за своє місце під сонцем, тільки Ріку потрібно більше і більше, а ось Кліфф задовольняється тим, що дають. Він на кухню кіноіндустрії дивиться з насмішкою, крізь пальці, але мириться з положенням. Він розуміє всю абсурдність поведінки і випендрьожність багатьох зірок, тому погоджується на дуель із самим Брюсом Лі! Тепер зрозуміло, чому дочка Лі образилася на Тарантіно...
Марго Роббі в картині зробила рівно що потрібно – показати юне і наївне створіння, яке радіє життю перед бійнею. Її персонаж гармонійно вписується в історію, епоху і її трагізм.
Напевно, це найособистіший, якщо можна так сказати, фільм Квентіна Тарантіно. Це ода фільмам 60-х, стилю та музиці. Тут звучить музика, випущена до 69-го року. Mrs. Robinson Саймона і Гарфанкел, кавер на California Dreamin 'The Mamas & the Papas, ранні Deep Purple, багато Пола Рівера і The Raiders – це стало свого роду машиною часу для багатьох. Однак Тарантіно не тільки робить екскурсію Лос-Анджелесом кінця 60-х, але і проводить нас своєю фільмографією. (Кіно в кіно вже було в "Безславних виродках", герої працюють в жанрі вестерну, як попередні його роботи "Джанго звільнений" і "Мерзенна вісімка", сцени в аеропорту – як початок "Джекі Браун".)
Це не просто фільм – листівка з минулого, а й розрада, адже в Лос-Анджелесі 1969 року всі просто і зрозуміло, як і саме дитинство. Так, кіно дитинства Тарантіно пахне попкорном і показується в маленьких кінотеатрах. Це теж він хотів показати. Кіно його дитинства асоціюється з Шерон Тейт.
Нехай "Одного разу в Голлівуді" не найкраща робота Квентіна Тарантіно, але, напевно, найлюдяніша.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, у чому феномен фільму Квентіна Тарантіно .