Михайло Державін. Кадр з програми "Вечірній Ургант"
Вчора на 82-му році пішов з життя легендарний радянський актор Михайло Державін. За словами його вдови, не менш відомої співачки Роксани Бабаян, він помер в лікарні після тривалої хвороби. "Він дуже давно і важко хворів. Лікарі робили все можливе, підтримували як могли. Але, на жаль, організм уже не справлявся з хворобою", – сказала вона. Раніше актор переніс кілька операцій, пов'язаних з хворобами судин і серця. Імовірно поховають артиста на Новодівичому кладовищі.
ВИБІР І РОЛІ . Ще з дитинства Михайло знав, що стане актором. Народившись в сім'ї народних артистів, вже в п'ять років став виходити разом з ними на сцену. Після Другої світової поступив у Театральне училище ім. Щукіна, після якого увійшов в трупу Ленкома. Через вісім років потрапив в Театр сатири і залишився в ньому назавжди. У цьому театрі Михайло Михайлович пропрацював рівно півстоліття – в цьому році повинен був відбутися творчий вечір Державіна, приурочений до цієї дати. Велику славу Михайлу Державіну принесла роль іронічного пана Ведучого в передачі "Кабачок" 13 стільців "(1967-1980), а також естрадні номери, в яких актор виступав зі своїм другом Олександром Ширвіндтом. Не менш знамениті його кіноролі в таких легендарних фільмах, як "Троє в човні, не рахуючи собаки" (1979), "Бабій"(1990), "Моя морячка" (1990), "Наречений з Майамі" (1994), "Імпотент" (1996), "Старі шкапи" (2000) .
КОХАНІ І ДРУЗІ . Михайло Державін був тричі одружений. Його перша дружина – дочка Аркадія Райкіна Катерина, друга – Ніна Будьонна, у шлюбі з якою у нього народилася дочка Марія. Третя дружина – співачка Роксана Бабаян, з якою він прожив разом 37 років. В одному з останніх своїх інтерв'ю актор зізнавався, що з усіма дружинами йому вдалося зберегти дружні відносини. Також актор умів вірно і віддано дружити. Його найближчий друг і колега Михайло Ширвіндт каже, що з Михайлом у нього буквально пов'язане все життя: "Я виріс в компанії друзів батьків. Все моє життя, а не тільки якісь фрагменти, пов'язане з Державіним, Мироновим, Гердтом. Для мене це особиста трагедія, те, що вони йдуть. Частина мого життя, моєї біографії. Я тільки написав книгу "Мемуари двієчника". там дуже багато присвячено Михайлу Михайловичу. Я днями збирався йому вручити її. Він прочитає цю книгу вже десь там". Не менш тепло про Державіна згадує і Валентин Гафт: "Дуже сумно і печально. З цим змиритися важко, але таке життя. Я Мішу дуже любив за те, що він виключно талановита і виключно скромна людина. Відрадно, що ми з ним сучасники. Він міг зробити те, що ніхто інший зробити не міг. Він відчував час. Це вміння жартувати, не ображаючи, це мистецтво. Без усякої вульгарності, але жартувати гостро. А ще він був неймовірним оптимістом і боровся до останнього подиху життя".