45% вказали стать як варіант дискримінації в їхньому випадку. Фото: pixabay
У 21 столітті питання про рівноправність має бути вирішене на всі 100%, але ось на ділі виходить зовсім не так. Майже півтисячі українців погодилися чесно і анонімно відповісти на запитання rrabota.ua про те, чи доводилося їм стикатися з дискримінацією.
Виявляється, що 57% учасників опитування визнали, що у них був досвід дискримінації на роботі.
Майже половині учасників опитування, на їхню думку, несправедливо відмовляли у працевлаштуванні. Ще 50% вказують, що піддавалися дискримінації вже в процесі роботи. Третина опитаних знаходять ознаки дискримінації в описі вакансії, а 12% навіть довелося звільнитися через дискримінацію.
Найчастіше дискримінації піддавалися зрілі кандидати через свій вік – 55% респондентів вказали цей вид дискримінації як домінуючий. 45% вказали стать як варіант дискримінації в їхньому випадку. Ще 16,7% вважають дискримінацією питання і відмови в роботі через наявність або відсутність дітей.
Незважаючи на виявлену дискримінацію, її "жертви" не поспішають відновлювати справедливість. Тільки 44% тих, хто вказав, що був дискримінований, спробували протидіяти дискримінації.
При цьому більшості довелося самостійно боротися за свої права. Не завжди спроби звернутися до керівництва були успішними і результативними.
Ще одна сумна цифра – у 61% учасників опитування результат їхньої боротьби проти дискримінації був відсутній. Тільки 14% можуть похвалитися тим, що їм вдалося відстояти свої права. Часто роботодавець визнавав провину, але це не приводило до бажаного результату – як в кар'єрному плані, так і в фінансовому. Ще частіше учасники опитування звільнялися або їх звільняли.
Основною причиною невдач слід визнати невіру наших респондентів в можливе встановлення справедливості. Деякі не вважають за можливе або не знають, як можна відстояти свої права. Частина респондентів просто не хочуть витрачати свій час і сили на відновлення справедливості, вважаючи це боротьбою з вітряками – вакансію не одержати, а якщо навіть довести правоту, то " насильно з тобою не працюватимуть, виживатимуть".
Це не єдиний випадок: " Мені слід було змінити стать, щоб мене не запитували про майбутнє заміжжя та декрет?" – запитує інша учасниця опитування.
Підводячи підсумок опитування, слід визнати, що питання рівноправності і відсутності дискримінації залишається болючим для кандидатів. Розуміння безнадійності боротьби і незнання елементарних механізмів власного захисту – ось той "зворотний зв'язок", який ми отримали в результаті опитування.