Штаб Ахметова закупив препарати хіміотерапії для хворої донеччанки. Фото: прес-центр.
Наталія – корінна мешканка Донецька. Дізнавшись про свій страшний діагноз, каже, і думок не було покинути будинок. Вирішила, що виживати будуть разом – вона і улюблене місто. Їй належало пройти 4 курси хіміотерапії. Гостра нестача медикаментів в донецьких аптеках приводила у відчай. А на останній, такий необхідний, курс лікування катастрофічно не вистачало коштів. На допомогу прийшов Гуманітарний штаб, і закупив необхідні медикаменти для "хімії". Фахівці напряму "Адресна допомога" зробили все можливе, щоб доставити їх Наталії в Донецьк. А через деякий час в Штаб прийшов лист.
"Шановний, Рінат Леонідович!
Зі словами величезної вдячності до вас, Наталія Буток, з Донецька.
У цей нелегкий час, ви є рятівним колом для нас, жителів нашого рідного Донбасу, які гостро потребують допомоги.
Дізнавшись про свій діагноз, злоякісної пухлини, я опинилася в дуже непростій ситуації. Необхідні 4 курси хіміотерапії, і без зволікань.
В наших аптеках через блокаду немає необхідних онкологічних препаратів, а виїзд за межі Донецька тільки за перепустками.
Я звернулася в ваш Гуманітарний штаб з дуже крихкою надією, що мені допоможуть, адже так багато нужденних, особливо дітей. Але мені надали неоціненну допомогу і передали призначені онкопрепаратів.
Я дуже вам вдячна, і дякую вам і всьому Гуманітарному штабу за надану допомогу.
У вас працює дуже чуйна і уважна команда.
Нехай ваше добро і милосердя, яке ви даруєте людям, обернеться в тисячекратном розмірі.
Низький вам уклін, дорогі!!!"
Наталія відповіла на телефонний дзвінок пізно увечері. Всього кілька днів минуло після закінчення останнього курсу хіміотерапії. Але в її змученому голосі відчувається віра.
Жінка ділиться, що все трапилося стрімко. Всього пару місяців тому медики шокували діагнозом – злоякісна пухлина. Почалися нескінченні обстеження і виснажлива хіміотерапія, яка допомагає призупинити ріст злоякісних клітин і не дає хворобі прогресувати.
"Далі – операція. Лікарі відразу на ній наполягли. А я дуже сподіваюся, що вона допоможе, адже багато сил і коштів пішло на це лікування. А коли в місті війна і в аптеках і лікарнях немає елементарного – стає ще складніше", – каже Наталя.
Ця тендітна і чарівна жінка – передовик виробництва. 23 роки вона віддала рідному підприємству – Авдіївському коксохімічному заводу. "На завод я прийшла відразу після навчання у ВНЗ. Все, чого я досягла як професіонал – завдяки цьому підприємству. Ми буквально росли разом, – згадує Наталя. – І коли у мене трапилася біда, колектив підтримував і допомагав. Я дуже вдячна за цю теплоту і підтримку".
Жінка зізнається, що дуже сумує по роботі і хоче скоріше повернутися в цеху. Але попереду продовження боротьби. Через кілька днів стане відома дата операції. Але Наталя сподівається тільки на краще: "Серце кров'ю обливається, коли в місті, якому проріс корінням, де поховані твої батьки, війна забирає життя, руйнує будинки, залишає сиротами дітей. Але я дуже вірю, що все налагодиться. І в мене і в рідному краї".