Зображення: HeNRyKus / Wikipedia
Астрофізики Ребекка Мартін і Маріо Лівіо з Університету Невади в Ріно (США) пояснили можливу відсутність суперземлі в Сонячній системі і механізм, завдяки якому очистився простір навколо Сонця всередині орбіти Меркурія. Присвячений дослідженню препринт автори опублікували на сайті arXiv.org.
Астрофізики вивчили вплив турбулентності на протопланетний диск навколо зірки. У разі присутності зон низької турбулентності на невеликій відстані від світила можуть утворюватися суперземлі. У разі, якщо небесне тіло утворюється на видаленні від світила, його наближення до зірки можуть заважати щільні шари протопланетного диска.
Однак в разі відсутності зон низької турбулентності і низької температури протопланетного диска суперземлі можуть утворюватися в безпосередній близькості від зірки, розчищаючи простір перед собою. Еволюція таких небесних закінчується падінням на зірку. Таким чином автори пояснили відсутність супутників Сонця всередині орбіти Меркурія.
Вчені розглянули сценарії виникнення суперземлі (екзопланет, які до десяти разів важча за Землю) в Сонячній системі. Навколо більшості зірок суперземлі обертаються на невеликих відстанях, тоді як в Сонячній системі таких небесних тіл немає (Планета Х, що претендує на роль суперземлі, розташована на дуже великій відстані від світила).
Раніше вчені оцінили максимально можливе число суперземель у Сонячній системі. Меркурій є найменшою і легкою планетою Сонячної системи. Він легший і менший за Землю приблизно у 20 разів, а його середня щільність приблизно така ж, як і у Землі. Рік на планеті триває близько 88 днів. У неї немає супутників. Потенційна Планета Х є кандидатом в дев'яту планету Сонячної системи. Вона являє собою об'єкт розміром з Нептун, в десять разів важча за Землю і знаходиться від Сонця на максимальній відстані 600-1200 астрономічних одиниць.