Почати взуттєвий бізнес з нуля не так просто, зате він дійсно принесе прибуток.
Не дарма кажуть: криза — чудовий час для реалізації сміливих задумів та креативних. Адже в цей період відбувається оновлення економіки, і невдалі бізнес-проекти відмирають, а нові стартапи підкорюють будь-які вершини. До того ж через різке зростання валюти багатьом нашим співгромадянам стали просто недоступними імпортні речі, що злетіли в ціні мало не втричі. Все це, безумовно, відкриває перед вітчизняними виробниками нові перспективи. Розбиратися, який бізнес у нашій країні розвивається і чим відрізняються наші товари від імпортних аналогів, ми будемо в нашій новій рубриці — Made in Ukraine. І почати її ми вирішили з українського взуттєвого ринку.
ТЕНДЕНЦІЇ. За останній рік ємність нашого ринку взуття стиснулася більш ніж у два рази, підрахував голова "Укршкірвзуттяпром" Олександр Бородиня. "Якщо до кризи щороку українці купували до 150 млн пар взуття, то у 2015-му, при хороших розкладах, ця цифра складе лише 60-70 млн. Виною всьому долар: він підскочив в ціні в три рази, а разом з ним подорожчав і імпорт. При цьому впала купівельна спроможність населення, яке переорієнтувалося на вітчизняні взуттєві бренди", — зазначає Бородиня. За його словами, ці розклади дозволяють нашим виробникам підвищити свою конкурентоспроможність, оскільки українське взуття хоча і подорожчало через імпортну сировину і обладнання, але не в 2-3 рази, як імпортну, а всього на 50-70%.
"Це означає, що частка продажу взуття українського виробництва в нашій країні може зрости з нинішніх 25% ринку до 50%", — уточнює експерт.
ПЕРШІ ПІДСУМКИ. Наші взуттьовики вже відчули позитивні результати переорієнтування настроїв населення на український бренд: за останній рік обсяги замовлень в одних компаніях зросли на 70-80%, а в інших — і в 2-2,5 рази. "Українське взуття — якісне. Його намагаються шити з використанням європейської сировини — шкіри, взуття, підошви... Іноді при виготовленні пари туфель може використовуватися до 90% іноземних комплектуючих. Це дозволяє залучати українців, адже європейська якість і низька ціна цікаві багатьом покупцям", — розповіла співвласниця Kachorovska atelier Аліна Очеретяна. Столичний підприємець уточнює: такий підхід дозволяє розвиватися бізнесу і в кризу, адже при будь-якому курсі пара взуття їх бренду коштує в середньому $40-50. "Це дозволяє нам бути конкурентними по відношенню і до українців, і до імпортних брендів, які продають взуття за ціною понад $200", — каже Очеретяна.
МОДА. Приваблює українців у наших брендах і широкий асортимент, і можливість придбати ексклюзивну пару під замовлення, доповнює співвласник львівської компанії Kasandra Ірина Ілик. "Працювати з імпортною сировиною цікаво: вона має широкий діапазон забарвлення і цікаву фурнітуру. Це дозволяє реалізувати будь-які, навіть самі незвичайні дизайнерські рішення при виготовленні взуття. В цьому відношенні корисно працювати з примхливими клієнтами, адже якщо вони щось придумають і хочуть втілити ідею в життя, наприклад, копію "кришталевої туфельки", стає цікаво зі спортивної точки зору: а чи вийде зробити? І часто виходить", — каже Ілик.
ПРОБЛЕМИ. Ключові труднощі у взуттєвій справі учасники ринку останнім часом пов'язують з валютними коливаннями, адже поведінку курсу неможливо передбачити. "Особливо важко працювати було взимку, коли в один момент курс долара або євро по відношенню до гривні міг змінюватися чи не в 2-3 рази. Це змушувало часто змінювати ціни на готову продукцію. Але тут проблем не виникало, а от якщо взуття шили на замовлення, на що зазвичай йде два-три місяці, то клієнти часто не розуміли, чому ціна взуття може подорожчати навіть на 100-250 грн! Деякі відмовлялися від замовлень", — зізнається Аліна Очеретяна. Киянка каже, що зимові неприємності змусили багатьох виробників працювати чи не на нуль, якщо не в збиток, але і стали хорошим бізнес-уроком. "Ні, ми як і раніше не прив'язуємо жорстко наші ціни на взуття в гривні до коливань курсу валюти. Але тепер для зниження ризику робимо замовлення на сировину на три місяці вперед. А якщо йде індивідуальний пошив взуття, то намагаємося закуповувати витратні матеріали відразу ж. Це реально, адже в такому випадку клієнт сплачує 50% авансом і ще половину при отриманні готової пари", — зазначає Очеретяна.
ДЕ КУПИТИ. Популярним українське взуття робить не традиційна реклама, а звичайне сарафанне радіо, зазначають виробники. "Будь-який взуттьовик дорожить своєю репутацією і клієнтами, тому намагається виготовляти якісне взуття. У цьому можуть переконатися українці, коли приходять і спілкуються з виробниками напряму, адже багато можуть побоятися зробити замовлення по Інтернету", — зазначає Ірина Ілик. Вивчити асортимент модного українського взуття і, можливо, щось придбати, можна буде на четвертому фестивалі "У пошуках Made in Ukraine", який пройде 27-28 червня на Контрактовій площі в Києві. Тут, до речі, можна буде також побачити продукцію київської Kachorovska atelier та львівської Kasandra.
НАШІ ТОВАРИ ЧЕКАЮТЬ В ЯПОНІЇ І США
На думку Бородині, у вітчизняних виробників є 1,5—2 роки, щоб використовувати нинішні конкурентні переваги для розвитку. "Така економічна логіка: через два роки рівень доходів українців може зрости, і вони знову можуть перейти на імпорт. Тому нашим виробникам взуття має сенс поспішити — щоб посилити свої позиції як на внутрішньому ринку, так і за кордоном", — упевнений експерт. Це розуміють в українських компаніях і працюють над просуванням своїх брендів. Допомагають у популяризації українського взуття і самі клієнти: "Першими нашими покупцями за кордоном були українці, які проживають, наприклад, в Європі. Після йшло додаткове замовлення взуття, так як українським товаром цікавилися колеги і друзі. Це були перші ластівки. Вже пізніше ми створили свій сайт на польській платформі — йому буквально місяць-два, і починаємо активніше рухатися в напрямку ЄС", — каже Ірина Ілик з Kasandra. А в Kachorovska atelier відзначають, що їхня продукція вже потроху продається в США, Японії, Дубаях і США. "Ми самі нікого за кордоном не шукали: наші партнери вийшли на наше ательє, так як зацікавилися реалізацією українських товарів за кордоном", — каже Аліна Очеретяна.
ПЕРСПЕКТИВИ. Європейський ринок взуття досить привабливий для українських компаній, впевнений Олександр Бородиня. "Щорічний обсяг споживання в ЄС — 2,5 млрд пар взуття! З них 300 млн — європейського виробництва, а 2,2 млрд пар — імпорт в основному з Китаю. Це означає, що українські взуттьовики, а їх близько 1500 компаній, можуть сміливо працювати над нарощуванням продажів в Євросоюз", — відзначає глава "Укршкірвзуттяпром". За його словами, з нашими компаніями вигідніше працювати, тому що націнка у виробництві українського взуття становить близько 70%, а євробренди роблять накрутки в 2-2,5 рази: "При цьому дорожчає і виробництво китайського взуття середньої якості. А нашу цінову політику вдається зберігати в демократичному діапазоні завдяки невисокій вартості логістики, так як Україна межує з ЄС".
ПРАВИЛА УСПІХУ: підтримка родини і сарафанне радіо
Те, що українці почали активніше цікавитися взуттям вітчизняного виробництва лише останні два-три роки, не означає, що раніше наші взуттьовики не шили якісну і недорогу продукцію. Просто становлення невеликих компаній і їх перетворення в відомі бренди зайняло десятиліття. І що цікаво, багато відомих нині торгових марок є представниками сімейних династій, які почали вивчати ази взуттєвої справи ще при Союзі. Тепер накопичені роками знання і секрети передаються молоді: Kasandra — це друге покоління (засновником компанії став батько, а потім приєдналася старша дочка), в Kachorovska atelier — третє (родоначальником напряму була бабуся, тепер бренд розвиває онука).
Бізнес з нуля. На популяризацію українського взуття у виробника йде п'ять—десять років.
ЦІНИ. Щоб вітчизняна взуття користувалася попитом серед наших покупців, ця продукція повинна бути не тільки красивою і якісною, але і недорогою, зазначає співвласниця Kachorovska atelier Аліна Очеретяна. "Це рідкість, коли ательє пошиття взуття працює в сегменті індивідуального мас-маркету. Але ми свідомо робили ставку на виготовлення ексклюзиву за доступною ціною, щоб цю продукцію могли дозволити собі і студентки. І ця фішка вистрілила: поступово попит на наші туфлі-чобітки почав перевищувати можливості нашого виробництва! Але навіть у такі моменти ми не змінювали цінову політику, не бажаючи втратити клієнтів, і просто розширювали потужності. Цей підхід зберігається і в кризу, і в стабільні часи: націнка на пари взуття може становити 10-30%, але не 200-300%, як у конкурентів. Тому, вважаю, що краще в бізнесі орієнтуватися на великі обсяги замовлень, а не на високі ціни на товар", — каже Очеретяна.
Ювелірна робота. Акуратно клеїмо моделі.
МАРКЕТИНГ. Якщо хочеш, щоб твоє взуття стало визнаним в Україні брендом, потрібно дорожити репутацією компанії, впевнена співвласник Kasandra Ірина Ілик. "Кращий двигун просування бренду — це відгуки клієнтів. Якщо вони задоволені взуттям, то порадять вашу компанію виробника своїм друзям та знайомим. Якщо ж чимось незадоволені, то зауваження дозволяють ліквідувати недоліки в роботі і вийти на оптимальну формулу дизайну, виробництва і продажу. Такий підхід дозволяє сформувати авторитет у взуттєвій справі і стабільне коло клієнтів, хоча може зайняти навіть 5-10 років. Але зате коли підключаєшся вже до соцмереж, наприклад, "Фейсбуку", цікаві бренди завжди вистрілять. Зараз, в епоху розвинених інформтехнологій, сарафанне радіо може дозволити популяризувати торговельну марку буквально за рік-два", — зазначає Ілик. До речі, за її словами, взуттьовики можуть виробляти не тільки гарні туфлі-чобітки, але і сумки, біжутерію, гаманці, ремені: це допомагає розширити асортимент компанії, і отримати додаткові доходи.
ЩО ПОТРІБНО. В цілому, хоча перспективи взуттєвої справи в Україні можна назвати непоганими, тут не завадить підтримка держави. "У нашій країні не вирішена проблема контрабанди, що дозволяє нам завозити дешевий імпорт. Та й не зайвим буде, якщо держава розробить систему дешевих кредитів для розвитку бізнесу", — говорить Олександр Бородиня.
Правило. Сім разів відміряти і один — відрізати.
НОВАЧКАМ: у бізнесі, потрібне чуття
Незважаючи на кризу, інвестиції у виробництво взуття є перспективним напрямком, вважає глава "Укршкірвзуттяпром" Олександр Бородиня. "Українці звикли купувати стильні туфлі і чоботи навіть на шкоду купівлі продуктів харчування. Тому, якщо взуттьовик виробляє якісний та відносно недорогий товар, його продукція буде користуватися успіхом. Крім того, реалізація таких бізнес-проектів цікава тим, що має невисокий поріг входу: умовно, щоб створити три-п'ять робочих місць, потрібно не більше $30-50 тис. для оренди приміщення, придбання обладнання, та створення початкових запасів сировини і матеріалів", — уточнює експерт.
ФОРМУЛА. Не варто йти у взуттєву справу тим, хто не отримав відповідної освіти, не розбирається в тонкощах виготовлення чобіт або черевиків, некомунікабельний або боїться труднощів, вважають підприємці. "Це все-таки довгостроковий бізнес, і тут варто розраховувати тільки на свої сили. Потрібно розуміти, що доведеться працювати цілодобово, брати дорогі кредити на розвиток бізнесу, чекати п'ять-десять років, поки твій бренд стане популярним. І, найголовніше, треба навчитися ризикувати — адже імпортну сировину, з якої виробляєш взуття, все таки коштує дорого. А деколи достатньо буквально однієї помилки майстри, і пара черевиків може виявитися бракованою. Тому команда повинна бути професійною, творчою та креативною. Дуже важливий тотальний контроль: на етапі закупівлі сировини, безпосередньо пошиття взуття, продаж готового товару", — роз'яснює львів'янка Ірина Ілик, співвласниця компанії Kasandra.
АНТИРИЗИКИ. На бізнес-старті, щоб не "вилетіти в трубу", бажано вкладатися у виробництво взуття поетапно, радить співвласниця Kachorovska atelier Аліна Очеретяна. "Можливо, такий підхід вимагатиме більше часу на запуск повноцінного взуттєвого цеху, вироблення свого стилю, пошук ніші та розкрутку бренду. Зате і менше ризиків, пов'язаних з ударами кризи, емоційними рішеннями, низьким рівнем продажів і т. д. Вважаю, що набагато краще розвивати бізнес поступово, нарощуючи інтерес покупців до вашого взуття. А потім, коли попит перевищує можливості вашого виробничого цеху, варто робити наступний крок у розвитку", — пояснює Очеретяна.
ІНТУЇЦІЯ. У свою чергу, Олександр Бородиня зазначає, що у виробництві взуття важливо "включати" чуття: це дозволяє уникнути стратегічних помилок. "Це складний бізнес — як технологічно, так і організаційно. Від того, як ідея дизайну взуття виникає в голові, і до моменту появи цієї пари в роздробі магазинів, проходить майже дев'ять місяців. Це майже як виносити і народити дитину. Приміром, над осінньо-зимовим асортиментом виробники починають працювати вже в січні-травні. Уявляєте, скільки в цей процес вкладено праці, сил і часу? І якщо це взуття виявилося нецікавим покупцеві, не було розпродано, то підприємець запросто може розоритися. Тому без інтуїції в цьому бізнесі, без "лову" настроїв покупців, без розуміння смаків, поставити бізнес на ноги складно", — говорить Бородиня.
ПАРАВИЛА ВИБОРУ ВЗУТТЯ: тіснота і гарантія
Під час покупки вибрати якісне взуття важко, оскільки сучасні технології пошиття часто не дозволяють визначити, з чого зроблена пара — зі шкіри чи замінника. Тому краще купувати бренди, яким споживач довіряє. "Торгову марку краще вибирати українську: наші виробники суворо контролюють, щоб на ринку не було підробок. Потрібно також придивлятися до згину — у парі зазвичай видно краї шкіри, і на вивороті можна визначити матеріал", — говорить Бородиня.
При цьому експерт не радить сильно гнути підошву: якщо це взуття на підборах, то може зламатися супінатор.
КОМФОРТ. При виборі взуття обов'язково потрібно його приміряти. "Чоловік повинен звертати увагу на комфорт. Якщо ви міряєте туфлі-човники, вони повинні сісти трохи туговато, тому що це взуття тримається на п'яті і носку. Але якщо вибираєте чоботи, то бажано поспостерігати, чи зручно вам в них, бо ногу перетягувати не можна. Якщо ж взуття кежуал або кросівки, то вони теж повинні бути комфортні в носінні і ніде не тиснути", — зазначає Ірина Ілик.
ГАРАНТІЯ. Зазвичай виробники дають місяць гарантії на взуття, а протягом двох тижнів можна повернути товар, якщо пара не ношена. "Негарантійним випадком є набійка: вона може "злетіти" у перші дні використання взуття. Але якщо з'явилися тріщини, зламався каблук, відклеїлася підошва — це потрапляє під гарантійний випадок", — пояснює Очеретяна. За її словами, потрібно носити взуття зі шкіряною устілкою і підкладкою, тому що "ніжка менше париться". Зберігати взуття в несезон краще не у сухому місці, і варто змастити пару рослинною олією, щоб зволожити шкіру. "Що стосується намоклого взуття, його треба сушити природним способом, не використовуючи електросушарки. Краще купити дерев'яну форму для взуття, але ні в якому разі не ставити пару на батарею", — попереджає Очеретяна.