Ані Лорак. Фото: Facebook
Ані Лорак зізналася в інтерв'ю журналу "7 Дней", що після того як ще маленькою дівчинкою переїхала з інтернату назад до мами, вона стала об'єктом жорстоких насмішок ровесників. "Природно, я стала ходити в звичайну школу. Але не можна сказати, що вона була кращою інтернатівської, – згадує Ані. Насправді, саме у звичайній-то школі я зіткнулася зі справжньою жорстокістю дітей. Адже в інтернаті були всі рівні в своїй убогості. А тут поруч зі мною з'явилися діти забезпечені, які зневажали тих, хто бідніший".
За словами співачки, однокласниці не втрачали можливості її принизити і, більше того, таке ж презирство йшло від вчителів дівчинки. "Пам'ятаю, як представляючи мене класу, класний керівник першим ділом змалювала ситуацію: "Це Кароліна, вона з інтернату..." Навіщо треба було згадувати інтернат? – досі не розуміє Лорак. Тридцять осіб зміряли мене холодним поглядом, облили презирством, давши зрозуміти, що я тут – вигнанець. У той момент мені хотілося одного: провалитися крізь підлогу, зникнути. І далі я постійно відчувала це: ти не така як всі, як ми, ти чужа. Це було випробування більше, ніж голод... Мене за очі, а часто і прямо в обличчя обзивали "замазурою", "інтернатською", "селючкой" – тобто приїхала з села".
Ситуація ускладнювалася тим, що сім'я Лорак жила вкрай бідно – грошей часом не вистачало навіть на їжу, не те що на новий одяг. "Якось прийшла я в школу в маминій кофті, яка була мені велика на три розміри. Уявляю, як безглуздо я виглядала, – продовжує Ані. Ну, наші красуні, звичайно, не упустили можливості познущатися. Іду по коридору, а вони: "Ти на себе в дзеркало дивилася, опудало? Як можна так вийти з дому, потвора?" Від цих слів, від цього сміху мені стало просто фізично погано. Я розридалася, побігла в туалет, виплакала, і мені стало легше...".