Майстри зі спеціалізованої компанії за рахунок Гумштаба вставили нове скло. Фото: прес-центр.
Більше двох місяців минуло з того трагічного дня, коли в результаті артилерійського обстрілу на футбольному полі школи № 63 в Куйбишевському районі Донецька загинули і були поранені кілька молодих донеччан. Так, в результаті осколкових поранень 5 листопада загинули 13-річний восьмикласник Данило Кузнєцов і 18-річний випускник школи Андрій Єлісєєв. Ще четверо хлопців у віці 11, 16, 17 років і 21 року були поранені.
Поранений 21-річний студент Донецького національного технічного університету Олексій Лавренов вже виписався з обласної травматологічної лікарні, проте його стан далекий до нормального. Лікарям не вдалося витягти всі осколки з тіла Олексія, також чимале занепокоєння лікарів і батьків викликає поранена нога хлопця. "Стан сина мені не дуже подобається, – зізнається отець Олексій Віктор Лавренов. – Він намагається встати на милиці, але поки не виходить повністю наступити на ногу. Доведеться, напевно, проводити подальше лікування, витягувати всі осколки. У лікарів підозра, що зачеплені нерви, зараз починаємо курс лікування з неврології. Поки ефекту повного одужання у сина я не бачу. Звичайно, не хотілося б йому в 20 років інвалідність оформляти...".
За словами Віктора Юрійовича, регулярно йому дзвонять представники Гуманітарної штабу Рината Ахметова, цікавляться здоров'ям сина, підказують, що краще зробити, щоб стан хлопця стабілізувався. "У Штабі сказали, що якщо знадобиться подальше лікування, то готові сприяти, наприклад, провести операції за кордоном", – поділився батько пораненого донеччанина.
Нещодавно Гуманітарний штаб Ахметова вирішив ще одну проблему сім'ї. Після обстрілу в будинку по вулиці Степаненко, де живуть Лавренови, ударною хвилею було вибито скло. Майстри зі спеціалізованої компанії за рахунок Гумштаба вставили нове скло, і тепер в квартирі можна жити. "Ми поки живемо в Будьонівському районі – там тихо і спокійно, – пояснив Віктор Лавренов. – Тут, з вибитими шибками, знаєте, взимку якось некомфортно. Зараз же залишилося тільки обштукатурити і вирівняти укоси, і можна повертатися в рідну квартиру. Хочеться вірити, що життя налагоджується і тепер у нас буде тихо і спокійно. Правда, поки абсолютна невідомість з роботою – виробки шахти "Жовтневий рудник", де я працюю, затоплені".
Повернення в пристосовану для нормального життя квартиру чекає і сам Олексій. Через те, що зараз він знаходиться на іншому кінці Донецька, його друзям з селища Північне важко відвідувати його часто. А після повернення додому, впевнений батько, друзі Олексія допоможуть йому в лікуванні та реабілітації.
"Йому вже хочеться бігати по футбольному полю, знову грати, – розповів Віктор Лавренов. – Друзі дзвонять, кажуть: "У нас турнір, давай одужуй, треба грати!", а Олексій відчуває себе якимось неповноцінним, морально пригніченим, комплексує. Намагається ногу розминати, але поки результату немає. Але віримо в те, що все буде добре. Поки ж його розваги основні – комп'ютер та інтернет".