Які людські риси характеру мав Христос

Ми знаємо, що людина створена за образом і подобою Божою. Однак через гріхопадіння Адама і Єви ця божественна сутність людини була порушена. Ісус Христос прийшов на землю в людському вигляді, щоб допомогти кожному з нас відновити втрачений (не гріховний) образ людини. Ісус прийшов роз'яснити людям волю Божу, показати своїм прикладом, як жити праведно і без гріха. Здавалося б, що простіше — описати характер Христа, якого ми так прагнемо наслідувати? Однак те, що на перший погляд здається простим, виявляється вкрай складним. З питанням про те, які якості були притаманні Ісусові Христу, ми поговорили з отцем Даміаном, блюстителем Дальніх печер Києво-Печерської лаври.

ПРАВЕДНИЙ ГНІВ

— Отець Даміан, яким був Христос? Чи були Йому притаманні людські якості, такі як, наприклад, гнів, сум, осуд?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Питання не з простих. Про характер Христа, як людину, ми можемо судити, читаючи Євангеліє. При цьому треба не забувати, що Ісус Христос — це Боголюдина, тобто Бог і людина в одній особі. Особисто для мене Христос асоціюється з любов'ю та милосердям. Знаковим для мене є уривок з Євангелія, коли до Христа привели блудницю, обвинувачену в перелюбі. За законами того часу, залишеними Мойсеєм, за перелюбство закидали камінням, іноді навіть до смерті. Знаючи це, фарисеї і книжники вирішили перевірити Ісуса — і запитали: як їм зараз вчинити з блудницею? Говорили це, спокушаючи Його, намагаючись викрити і звинуватити Ісуса у брехні. Якби Він вчинив так, як чекали від нього фарисеї (наприклад, розповів про побиття камінням), то тим самим Він би перекреслив своє вчення про милосердя і прощення. У той момент, коли фарисеї запитали про це, Ісус нахилився додолу, і писав пальцем на землі, ніби не звертаючи на них уваги. Коли ж фарисеї знову почали Його запитувати, Він сказав: "Хто з вас без гріха, киньте в неї камінь". Після цих слів натовп фарисеїв відійшов, а Спаситель і блудниця залишилися самі. І Господь сказав: "Я не засуджую тебе за твій гріх, але хочу, щоб ти покаялася: іди і надалі не гріши".

— Як цей уривок відображає характер Христа?

— Ісус показує, що треба бути милосерднішими до інших людей, вміти прощати. Зауважимо ще одну деталь. Цікаво, що ж писав на землі в цей час Христос? На думку деяких святих отців церкви, Ісус писав на землі гріхи тих людей, які привели до Нього блудницю. Таким чином показано, що немає безгрішних людей і ніхто не має права судити інших. А якості характеру — неосуд і милосердя.

Йдемо далі, візьмемо момент появи Ісуса в єрусалимському храмі. "Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти продавців і покупців у храмі; і столи міняйл, і ослони продавців голубів перекинув; і не дозволяв, щоб хтось приніс через храм яку-небудь річ. І навчав їх, кажучи, чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви зробили його вертепом розбійників". Міняйла і торговці оскверняли це святе місце, використовуючи його не за призначенням. Храм був місцем перебування Бога серед людей, а також домом молитви і місцем принесення жертв. Так ми бачимо, що Христос виявляв такі властивості характеру, як праведний гнів.

— Виходить, можна виправдати людський гнів, цитуючи цей уривок з Євангелія?

— У жодному разі! Письмо поєднує слова "праведний" і "гнів" тільки стосовно до Бога — Він праведний у Своєму гніві. Ми ж, на жаль, ні. Застосувати до людини "праведний гнів" і виправдати її — все одно що сказати "праведна крадіжка". У цьому — тонкість особливого розуміння образу Христа.

Подивимося далі. У Євангеліє від Марка ми бачимо, що у Христа виявлялося почуття скорботи, коли Він стояв над могилою свого друга Лазаря. Він любив Лазаря. Які почуття охоплюють людину, коли вона дізнається, що її улюблений друг помер? Крім божественних рис, Він мав людську природу, але, на відміну від нас, не пошкоджену гріхом. І йому були притаманні не тільки вміння воскрешати, зцілювати, але любити ближнього і тужити. Тужіння ми бачимо під час і після подій у Віфлеємському саду (де стався арешт Ісуса), в Ньому виявлялися людські почуття. Ісус Христос знав, що чекає Його. Але Його скорбота доповнена покірливістю перед Своїм Отцем. І це ми бачимо в молитві Христа: "Пронеси мимо Мене цю чашу. Втім, не як Я хочу, а як Ти, не Моя воля, але Твоя нехай буде". Отже, ми знайшли вже цілу низку рис характеру Христа — любов, жаль, милосердя, терпимість, неосуд, праведний гнів і смирення перед волею Отця.

Ісус не хотів "реклами" і йшов від гніву людського. В цьому промисел.

ПРОМИСЕЛ БОЖИЙ

— Чому, воскрешаючи доньку Іаіра, зцілюючи глухих та незрячих, Ісус Христос говорив: "Іди, але не кажи про своє зцілення. Не говори, хто тебе зцілив? Що це, скромність?

— Він не хотів, щоб у людей складалася думка, що Він маг, пророк, праведник, який прийшов на землю робити тільки дива і при цьому переконувати людей, що Він Син Божий. Бо саме так багато зцілень і чудес може витлумачити пошкоджена гріхом людська натура. І зараз ми бачимо, як багато людей шукають прозорливих батюшок, щоб дізнатися що-небудь про своє майбутнє життя. У той час як ми маємо можливість щодня на літургії з'єднатися з Христом у таїнстві причастя.

— Чому своїх учнів Ісус просив не говорити, що Він Син Божий?

— Як пояснює святий Іоанн Златоуст, Ісус Христос заборонив учням свідчити про Нього, як про Сина Божого, щоб не запалювати в народі пристрастей. Чому? Не те що народ — навіть найближчі учні не могли адекватно сприйняти сказане Христом. Згадаймо фразу Ісуса, звернену до Петра: "Відійди від Мене, сатана! Ти Мені спокуса! Бо думаєш не про Боже, а про людське". Місія Христа полягала не стільки в зціленні фізичної немочі, скільки у зціленні немочі духовної. У цьому був головний сенс Його земного служіння. Спаситель не хотів "рекламувати" свої діяння і до певного часу йшов від людського гніву, в цьому був промисел Божий. Характер Христа — всеосяжний і загальний. Його потрібно благоговійно шанувати, схилятися і беззавітно любити всім серцем і всією душею. Бо Він і сам є Любов.